ЖИВІ ІСТОРІЇ. Інтернет-шахрай може жити навіть у сусідньому будинку…
Цілком ймовірно, що ви його навіть візуально знаєте, вітаєтесь з ним і переконані, що працює він десь на якійсь фірмі, що «пов’язана з ремонтом комп’ютерів».
А ще інтернет-шахрай може перебувати за сотні кілометрів, в іншому місті, в іншій країні. І навіть не на свободі, а в місцях, де її обмежують Але спритники навіть там знаходять можливості підзаробити на необачних та легковірних.
Мене за останні півроку намагалися двічі обдурити. Одного разу вдалося…
У квітні отримав повідомлення в месенджері Telegram від свого старого приятеля з Умані. Пише: «Привіт. Хочу, щоб ти підписав петицію. Я цю людину добре знаю. Для родини важливо зібрати підписи, щоб Віталій отримав звання Героя». І далі – посилання. Я скажу як є – до всякого роду петицій ставлюсь доволі скептично, підписую лише місцеві і ті, що стосуються людей, яких знаю особисто. Але ось у цьому конкретному випадку чомусь захисний механізм не спрацював. Може через давню дружбу з людиною, від якої отримав повідомлення.
Отож, натиснув, перейшов на сайт, пройшов верифікацію. Скажу одразу, що нічого підозрілого не помітив, нічого мене не тригерило. Підписав. Наступного дня телефонує мій приятель. Починає з фрази: « Не відправляй гроші! Мені не відправляй! Я нічого не просив. Мій акаунт зламали». Я трохи ошелешений. Не розумію, про що мова. Кладу слухавку. Майже одразу приходить повідомлення від брата дружини: «Привіт. Тобі треба 12 000?». Запитую, про які гроші йдеться, а сам потроху починаю підозрювати щось недобре. Відкриваю месенджер і бачу, що вже півтора десятка з моїх контактів отримало від мене повідомлення з проханням вислати 12 тисяч гривень. Хтось відповів, що зараз немає, може пізніше. Котрийсь прочитав і нічого не відписав. А комусь, наприклад, як моєму швагру, вистачило клепки написати мені. Ще пізніше я отримав сповіщення з банківського додатку. Якась незрозуміла активність була і там…
Я доволі швидко зорієнтувався. Майже за хвилину змінив паролі усіх карток. Потім написав пост у соціальних мережах із попередженням про зламаний акаунт. Ще за півгодини повідомив усім, кому нібито надіслав прохання перерахувати кошти, аби нічого не перераховували. Далі – почав розбиратися зі своїм зламаним акаунтом. Написав у техпідтримку, поміняв пароль, встановив двоетапну автентифікацію. Почекав добу. Закрив попередню сесію (ту, що від шахраїв). Активність була зі Стокгольма, але, зрозуміло, що аферу могли облаштувати звідки завгодно, навіть з найближчої виправної колонії. Акаунт вдалося повернути під контроль. Шахраї з цієї оборудки не отримали грошового профіту. Сайт з петиціями виявився фішинговим(шахрайським), хоча скидався на цілком реальний.
Це була друга спроба мене обдурити. Перша відбулася десь півроку тому. Донька вирішила купити мобільний. Знайшла підходящий. І по ціні дуже привабливий, аж до підозрілого привабливий, і по характеристиках, і, що важливо для молоді, по показниках акумулятора. Виявляється, при купівлі гаджета, що був у використанні, потрібно насамперед дивитися на цикли заряджання акумулятора. На тому телефоні, який хотіла купити донька, з циклами все було гаразд. Лише повної суми, аби заплатити за смартфон, не було. Продавець казав, що відправить накладним платежем, все буде гаразд. І що навіть готовий почекати три дні. Але чекатиме не безкоштовно – потрібно переказати 300 гривень у якості «бронювання» товару.
На 90% я був впевнений, що це «схема». Але ж як таки важко переконати в цьому 13-річну панянку. Та ще й ту, що майже півтора року збирала на цей омріяний гаджет – заощаджувала кишенькові кошти, щедрувала, колядувала… Махнув рукою, дав 300 гривень, сказав: ти вже майже доросла, роби як вважаєш за потрібне. Твоє рішення – твоя відповідальність. А подумки додав: «І мінус моїх 300 гривень». Гроші не такі вже й великі, але…
«Бронювання» «оформили». Промайнуло три дні. Потрібну суму назбирали. Написала донька продавцеві. Тиша. Ще написала – знову тиша. Ну, і з тієї пори, яка кажуть, ні кози, ні квитанції…
Ось такі історії трапилися зі мною. Я – не найдовірливіша в світі людина. І вважаю себе досить впевненим користувачем Інтернету. Але…
Бережіть себе. Бережіть власну конфіденційну інформацію. Не залишайте її на незнайомих ресурсах, у телефонних розмовах зі сторонніми. І не переходьте за посиланнями, які вам надходять. Навіть, якщо їх надіслали люди з вашого списку контактів. Навіть, якщо в них є прохання підписати петицію на присвоєння звання Героя України. Не завжди, але може так статися, що це посилання приведе вас у павутиння шахраїв. Для цієї мразоти нічого святого немає…
Сергій Бондаренко, «Місцеві медіа»
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією