Григорій Степанюк
Продовжуємо цикл публікацій про учасників АТО Менщини. Наступним героєм нашої рубрики став Володимир Адамчик.
Володимир Іванович народився 14 лютого 1974 року в Киселівці, де і проживає до цього часу. Працює сезонним кочегаром в школі. Одружений, має двох дітей.
З весни 1992 року до весни 1994 року проходив строкову службу в 202-й бригаді зв’язку в Одесі, отримав спеціальність водій-електрик та звання рядовий. Перше, що згадується Володимиру Івановичу про строкову службу – регулярне прибирання території військової частини та казарми.
Мобілізований був 2 вересня 2014 року (під час 3-ї хвилі). Підготовку проходив у Гончарівську та Десні. Мав псевдо «Адам».
Основним місцем служби в зоні проведення АТО було місто Старогнатівка, де солдат був водієм автомобіля ЗІЛ-131. Володимир відзначає, що з місцевим населенням у них були дружні стосунки. Цивільні допомагали хлопцям, чим могли – житлом, харчами, інформацією та іншим.
Великим позитивом під час перебування на бойових точках вважає наявність у своєму підрозділі пса-боксера на прізвисько «Комбат». Чотирилапий товариш своєю поведінкою завчасно попереджав воїнів про обстріл. Один з таких обстрілів Комбат не пережив. Це була велика втрата.
Триматися морально Володі допомагав зв’язок з рідними та спілкування з друзями.
Демобілізований солдат був 30 вересня 2015 року.
За словами атовця, він не мав жодних проблем з оформленням документів, пільг та отриманням земельної ділянки.
Винуватими у початку війни вважає Росію, а в затягуванні конфлікту – керівництво обох ворогуючих держав. На думку Володимира, перемогу здобудемо тоді, коли закінчаться так звані перемир’я.