1 грудня на фейсбук-сторінці Світлани Федорченко, вчительки Феськівської школи, з’явилися фото, де діти показують овочі, які вони принесли для бійців АТО https://goo.gl/DcPK1y.
Під цією публікацією Юрій Мишкін, начальник відділу освіти Менської міської ради, колишній воїн АТО, висловив свою думку, де запропонував ці овочі віддати в шкільну їдальню, оскільки зараз армія повністю забезпечена. Цей коментар викликав жваве обговорення в соціальних мережах – зокрема реакцію активних учасників волонтерського руху. «Менщина» зв’язалася з Юрієм Миколайовичем, щоб прояснити його позицію.
- Збирати капусту з дітей – це пропаганда злиденності нашої армії. Діти з малих років усвідомлюють, що там їсти навіть нічого.
Але ця проблема вже позаду. Багато чого змінилось на краще. Я служив з липня 2015 року по жовтень 2016 року і офіційно заявляю, що наша армія нормально взута якісним взуттям, нормальна одягнена і забезпечена харчуванням. Особливо ті підрозділи, які задіяні в бойових діях, забезпечуються першочергово.
У мене багато друзів, які залишились служити, і я не чув жодної скарги. Може, я суджу по своїй 56-й бригаді, може, керівництво наше не крало продукти, а все доходило до бійців.
Зараз армія у нас контрактна. Людина свідомо обрала професію з ризиком для життя і за це отримує достойну грошову винагороду. Коли я служив – солдат отримував 7 тисяч плюс 4 тисячі “бойових”. Сьогодні зарплата така сама, але “бойові” становлять 10 тисяч.
Я можу навіть раціон солдат розказати, щоб порівняти з тим раціоном, який бачать наші діти у шкільних їдальнях. До раціону солдатів входять найрізноманітніші крупи, консерви рибні (в маслі, в томаті), м’ясо – як заморожене, так і тушонка – ковбаса копчена, сир твердий, сало, печиво, згущене молоко. Чи у всіх тут є такий перелік продуктів? Якщо не вистачає вітамінів, то отримуючи таку зарплату, яблука з апельсинами кожен день купувати можна. Ми навіть бензопили купували самі, складались і купували. Бо розуміли, що люди отримують набагато менше, ніж ми. І просто соромно просити.
Тому мені образливо бачити, як роблять псевдопатріотизм на дітях. Що дійсно треба від дітей – малюнки, листи, побажання. Я сидів у окопах, читав ці листівки і у мене сльози котились від цих листів.
Тому у мене тверде переконання: не треба позорити армію. Я вчора дзвонив своєму побратиму, який зараз служить під Донецьком, спитав у нього за харчування. Він відповів, що проблем ніяких нема. Актуальні тепловізори, приціли, але це діти не забезпечать, хай про це держава думає. Досить з людей шкуру тягнути. Люди і так злиденні, втомлені. А там отримують гідну зарплату. Так, з ризиком для життя, але вони свідомо зробили свій вибір.