Макошинці розпочали озеленення свого селища. Цим вони хочуть протидіяти пересиханню Десни.
За деталями “Менщина” звернулася до організатора акції Миколи Охонька: “На цю ідею мене надихнув професор з Києва Володимир Красноголовець, з яким я мав честь познайомитися у Мені на спільному заході. Це він під час прогулянки Менським зоопарком розповів мені про своє бачення розвитку України. Його точка зору перетинається з цілями сталого розвитку ООН, але ми поки що лише масово розорюємо все підряд: і луки, і заплави, все що можна і не можна. Вірю в те, що почнемо і саджати так само ж інтенсивно, а мо’ когось і за ґрати…
Макошине – то мальовниче селище Менської ОТГ, що розташоване на березі Десни. У цьому році наша “зачарована” взагалі не вийшла з берегів, а тому багато озер не наповнилися водою і під загрозою висихання.
Листяні породи дерев, особливо вільха і верба, мають здатність підіймати рівень підґрунтових вод і утримувати його в певному горизонті. Отже, висадивши дерева на березі озера, теоретично, можна протидіяти пересиханню водойми.
Порадившись з односельцями і дійшовши висновку, що гірше мо’ не буде, ми вирішили перевірити оту теорію професора на практиці.
Оголошено було про збір коштів, сила “Фейсбуку” допомогла, гроші надходили і надходять до цього часу. Підготували трактором площу (допоміг Олександр Долгович технікою, а Григорій Кожем’яко – з її заправкою), лісничий Віктор Шиш взяв саджанці в Сосницькому лісництві, зібрали волонтерів.
І от цей день, 21 березня – Всесвітній день лісу, настав. У зв’язку із карантином було вирішено зробити одночасно декілька локацій, щоб не було великого скупчення людей, які були забезпечені засобами індивідуального захисту (респіратори і рукавички)
За 4 дні заходу участь в акції взяло близько 50 людей. Посадили близько 5000 дерев (дуб, береза, верба, сосна, горіх манжурський, абрикоса звичайна). На локації біля озера Бистриця висадили близько сотні живців верб і близько 1000 інших саджанців.
Ямки під вербу довелося крутити буром, а земля в низині важкого механічного складу. Взяв я бур, пробурив 2 лунки і, зрозумівши, що на брата потрібно зробити десь по 60, я взяв до рук телефон. Ото дієвий інструмент…
Оголосивши про початок флешмобу “Зроби 5 лунок біля Бистриці”, я почав телефонувати кожному односельцю, який був у телефонній книзі. Люди мене зрозуміли і під вечір всі живці були посаджені і политі.
Далі потрібна огорожа, бо озеро межує з пасовищем: корови, коні, вівці, а, за словами лісничого, і гуси, у цьому випадку шкідники.
Сівши в “Жигуля” в чотирьох (я, Олександр Рибенок за кермом, Василь Зав’ялов, Олексій Русіянов) ми поїхали різати лозу на плетінь-огорожу. Нарізавши пів причепа, Сашко питає, а якщо опустити задній борт, то, мабуть, більше влізе? Вирішили саме так і вчинити.
Все, повний причеп, і ми, трішки стомлені, але щасливі, їдемо додому. Не доїжджаючи з пів кілометра до селища, нас наздоганяють хлопці на мопеді. У руках тримають задній борт і, сміючись, пропонують забрати, бо, мо, ще знадобиться. Добре, що зупинилися, а то і лозу загубили б, бо вже майже почала випадати.
Почали плести, виходить гарно, зверху ставимо пластикову сітку, яку придбали за благодійні внески громадян, щоб висота не дозволяла проникненню небажаних гостей.
З іншої сторони натягнули металеву сітку (б/в, подарували місцева підприємниця Анжела Носенко і працівник МВК-91 Олексій Поповець).
Дякуючи жителям селища, нам доводиться змінювати заплановані заходи пару разів на тиждень і, звісно, мова вже йде про інші масштаби і конкретні цілі.
Спочатку мова йшла про 100 живців верби і пару десятків інших дерев, а наразі вже маємо близько 20 соток посаджених дерев, з широкими міжряддями, щоб було де і присісти, і прилягти.
Вдалося вже 2 рази полити: дякуємо за сприяння Геннадію Примакову, Володимиру Страмку та Інні Єфименко. Людмила Леонтієва, місцевий депутат, завжди поруч.
Плануємо зону відпочинку в стилі natural: гамаки, альтанка, мангал… Є мрія поглибити озеро, запустити туди гарних “карасів” і відпочивати там душею. Мріємо разом 😉”
Для підтримки акції гроші можна перерахувати на картку:
5168 7573 4754 4845
Отримувач:
Охонько Микола Петрович