Впродовж літа небайдужі жительки громади реставрували автобусні зупинки у селах Менської громади. Наше видання про це писало
Журналістка «Місцевих медіа» поцікавилася деталями у керівниці проєкту Вікторії Неруш.
- Чому ви вирішили відновлювати автобусні зупинки? Пасажирських автобусних маршрутів зараз набагато менше, ніж було колись, а отже і зупинками люди користуютья не так часто.
-
Рік тому, коли ми проводили літні експедиції у рамках проєкту “Дерев’яні очі Менщини”, увагу привернула зупинка у Волосківцях. Вона – в самому серці села. Недоглянута, трохи занедбана, проте з таким чудовим мозаїчним рослинним мотивом та неймовірними півниками! Вона привернула нашу увагу. Якраз тоді й народиллася ідея і виникло величезне бажання спробувати її зберегти. Бо це справжня окраса місцевості. Своєрідна родзинка села.
Приблизно в той же час на ВДНГ було зруйновано унікальну мозаїку, присвячену вогнеборцям. Це підлило масла у вогонь, підсилило наше бажання. Було сумно спостерігати, як наше культурне надбання руйнується через нашу байдужість та необізнаність. Прикриваючись терміном “декомунізація”, в нашій країні інколи знищуються справжні витвори мистецтва.
Згодом, вже восени, наша волонтерка Оксана Василенко побувала в іншій частині Чернігівщини, де їй трапилось багато покинутих автобусних зупинок – і всі теж на лісову, рослинну тематику. Ми обмінялися враженнями, думками та зрозуміли, що маємо дослідити цю тему в нашій громаді. Побачили актуальність збереження елементів монументального мистецтва, бо коли, як не зараз, ми маємо захистити і зберегти їх. І знаєте, що ми усвідомили?
- Що?
-
Дуже просту річ: захищати нашу культурну спадщину потрібно не тільки від росії, а й від нас самих.
Так з’явилася ідея проєкту, з якою ми подалися на конкурс грантів ГО «Агенство з розвитку приватної ініціативи». Наш проєкт назвали «Наступна зупинка – мозаїка». Здобули перемогу, отримали фінансування. І от ціле літо присвятили мозаїчному мистецтву. Спочатку був воркшоп з мозаїки від ГО «Цілісно» з Києва. Майстриня Тетяна ще більше закохала за нас в цю, здається, дитячу справу, розповідала і вчила, як складати окремі шматочки в одне ціле – в мозаїку.
- А далі почалася ваша практична робота?
-
Так. Потім почалися наші “мозаїчні” толоки. Ми запрошувати на них усіх, хто мав бажання та час долучитися і попрацювати вже безпосередньо «в полях». Проєкт тривав впродовж всього літа.
Наші спілчанки, волонтерки, в тому числі й молоді люди, адже це була їхня ініціатива, складали основну групу тих, хто відновлював зупинки. До цієї роботи долучалися і місцеві мешканці – десь більше, а де менше. Найактивніші були в Волосківцях.
- Відновили, як і планували, 5 зупинок?
-
Так, на 4-х просто відмивали мозаїку, білили стіни, фарбували лавки, розчищали від трави та чагарників. А от у Волосківцях сама конструкція потребувала негайного перекриття даху, бо вона протікала і це створювало дискомфорт людям. До того ж волога псувала мозаїку. Ми заклали в кошторис ці ремонтні роботи, бо розуміли, що поки не перекриється дах, сенсу відновлювати немає.
Ще повністю замінили лавку на зупинці. Найцікавіше було – відновити шматок мозаїки (майже на половину стіни). Для цього ми збирали залишки облицювальної плитки у населення, купували щось в магазині. Волонтерка Ольга Крамаренко намалювала ескіз, як приблизно виглядала мозаїка, і ми кололи на шматочки плитку і викладали її за ескізом – вийшло дуже гарно.
- Чи знаєте ви авторів мозаїчних композицій на автозупинках? Вдалося щось дізнатися про них?
-
Намагалися розпитати місцевих жителів і особисто, і через інтернет, Але так як оздоблення їх, як і будівництво, відбувалося десь 50 років тому, то мало вже хто пам’ятає. Проте, знайшли автора відомого багатьом відвідувачам Менського зоопарку панно «Лебеді». Кафе, на якому ця мозаїка, отримало свою назву саме від однойменної мозаїчної композиції. Познайомилися з автором, розпитали про його працю, радилися перед тим, як взялися ремонтувати мозаїку у Волосківцях.
-
Як і хто вам допомагав у роботі?
-
Люди допомагали. Місцеві. В основному дякували і приносили навіть гостинці. У Волосківцях поїсти приносили. А бувало таке, що повз нас просто проходили і не помічали нашої праці. Різні люди є. У Величківці дівчата випередили нас і самі відмили від фарби мозаїку ще до нашого приїзду. А у Покровському місцевий хуліган встиг пошкодити зупинку, яку ми відновлювали.
-
Будете цим займатися далі, адже, я так розумію, окрім реставрованих зупинок, є ще й ті, що потребують ремонту та реконструкції?
-
Є такі плани. Навіть, попри те, що проєкт завершився, маємо намір доробити розпочату справу. Є ще зупинки, де потрібно дах укріпити, бо починають протікати – будемо шукати спонсорів. Можливо, доскладемо мозаїчне полотно із зображенням хлопчика з мамою у Слобідці, яке віднайшли під шаром штукатурки та фарби.
Знайшли ще зупинку в Стольному. Плануємо навідатися до неї, роздивитися, у якому вона стані і, якщо виникне потреба, відновити і її. Нею за призначенням не користуються, стоїть у глухому куті, не на дорозі. Цей ремонт вже буде за власний кошт, але, думаю, там треба буде не так багато коштів – побілити-помити. Впораємось!
Світлана Чичкан, «Місцеві медіа»