Вікторія Кулагіна — переможниця конкурсу “Вибір року” у номінації “Тренер”.
Керівник зразкового танцювального колективу “Барвінок”, балетмейстер Народного аматорського ансамблю пісні й танцю “Менщина”, Вікторія Кулагіна розповіла “Менщині” як проводить заняття під час повітряних тривог.
— Тільки-но пролунає сигнал тривоги — ми йдемо в укриття. Номер “Вільна”, танцювальної групи Народного аматорського ансамблю пісні й танцю “Менщина” майже увесь ставили саме там (від редакції. Номер “Вільна” отримав перше місце на міжнародному багатожанровому благодійному конкурсі мистецтв “TATRA OF STARS 2022” https://t.me/menshchyna/17631?single
Також номер переміг на Всеукраїнському патріотичному, дистанційному конкурсі “Разом — переможемо”
https://t.me/menshchyna/17971?single )
У підвалі займаємось зі старшими та дітьми середнього віку. Молодших забирають батьки. Влітку багато занять проводилось в парку імені Шевченка.
Пригадую, як під час відключення світла народжувався номер “Матриця”. Ще багато маємо різних спогадів.
— Чи змінилося життя танцювальних груп після повномасштабного вторгнення?
— Як зараз пам’ятаю цей день. У нас мала бути генеральна репетиція в костюмах і в “Барвінку”, і в “Менщині”, але життя розділилось на “до” та “після”. Була перерва у тренуванні. Був період нерозуміння, що буде далі. Все загострилось в моменті “тут” і “зараз”. Через деякий час тренування відновились.
— Чи змінилося сприйняття дітьми танців після 24 лютого?
— Так, звісно ж так. Впевнена, що це стосується не лише танців. Діти дуже швидко подорослішали. На кожній репетиції віддача стовідсоткова. Проте молодші та діти середнього віку тривалий час були досить стримані в проявленні будь-яких емоцій. Процес відновлення роботи був складним.
— Чим відрізняються “живі” виступи від тих, які записуються на камеру для конкурсів?
— Всім! Комунікація з глядачем, проживання номера в моменті, зворотний зв’язок, оплески, хвилювання за кулісами. Підтримка одне одного, різні кумедні випадки й ще багато чого. Коли просто знімаємо танці на відео — відчуття і налаштування на це зовсім різні. Присмак від перемоги в дистанційних конкурсах також інший. Просто фіксується певний результат. Проте є і свій плюс в таких конкурсах. У нас є чудова нагода “побувати” в тих країнах, куди б ми не змогли поїхати.
Тому разом з дітьми в першу чергу намагаємось в усьому бачити плюси та можливості для розвитку.
— Вікторіє, чи вдалося реалізувати задум проводити заняття в танцювальній групі ансамблю “Менщина” під живу музику?
— На жаль, ні. Це поки що залишається мрією. Все впирається у кошти, бажання та час.
— В інтерв’ю “Менщині”, в серпні 2020-го, ви казали, що хотіли б відкрити групу для дітей “Денс-терапія”. Чи вдалося втілити задум?
— Ні. Бажання змінюються, або змінюється відношення до них. Сам по собі танець — це вже ліки. Зрозуміла, що всі інструменти в мене вже є. З молодшою групою більше граємо і робимо ті вправи, які знімають напруження, допомагають відчути себе в моменті й в контакті з собою.
Але тепер мені як керівнику потрібне перезавантаження. Потребую певної психологічної та творчої реабілітації. Зараз навчаюсь — опановую ще одну професію, тісно пов’язану з танцем. Це — музика. І з цього союзу, приправленого любов’ю та дитячим запалом, обов’язково народиться нова, творча історія. Тому всім щиро бажаю, хто ще не пробував, спробувати на смак танець і музику. Бажаю тримати баланс між роботою та відпочинком! Бажаю всім нам скоріше мирного неба над головою!
Раніше “Менщина” писала про життєвий і творчий шлях Вікторії. В статті йшлося й про те, коли і як вона почала жити танцем: http://surl.li/osgcn
Підготувала Ольга Довженко