До редакції звернувся чернігівець Ігор Підгорний і розповів, що збирається побудувати у селі Гориця* Менського району Центр екологічної освіти. Мовляв, багато хто у нього цікавиться, що це буде, тож вирішив розповісти про свою ідею через газету. Справа дійсно оригінальна, і «Менщина» нею також зацікавилися.
- Ідея дуже проста, – розповідає Ігор Віталійович. – Я привіз її з подорожей по Монголії. – Вивчаючи сучасну екологію і теорію систем зрозумів, що людина – це невід’ємна частина природи. Відповідно п’ять стихій (дерево, вогонь, земля, метал і вода, – авт.), які утворюють природу, утворюють і людину. Хвороби людини – це дизбаланс п’яти енергій. Вивчаючи природу свідомо, застосовуючи спеціальні вправи зосередження, можна розуміти і зцілювати себе. Ось така нехитра ідея.
Буде Центр, тобто територія, спеціально облаштована, куди можна приїхати і, дотримуючись встановлених правил, провести там час, отримавши терапевтичний ефект. Це буде екологічна освіта в дії.
- А чому саме в Гориці?
- Я є співзасновником громадської організації «Ахалар». Раніше ми проводили біля Гориці екологічні табори. Це дуже красиве і спокійне місце.
- Колись, під час подорожі по Монголії, ми побачили у степу туристичні намети, не місцеві юрти, а саме намети. Зрозуміли, що це «наші» і підійшли привітатися. Відразу хочу поясни¬ти, що таке монгольський степ. Монголія за територією майже у три рази більша від України, а населення там лише три мільйони. При цьому мільйон із них живе у столиці. Отож можна довго їхати по країні і не зустріти на шляху жодної живої душі.
«Туристи» виявилися французами. Розповіли, що приїхали сюди відпочивати. Ми здивувалися, адже у них там Лазурний берег і інші популярні місця для відпочинку… На що французи відповіли, що найвища цінність – тиша і природа.
Спитайте у наших міських жителів, які у них є проблеми. Більшість відповість, що проблемою є самотність. Це при тому, що у містах живе дуже багато людей. А от монгольські кочівники не вважають себе самотніми. Вони екологічні. Вони відчувають себе частиною природи, весь час перебувають з Матір’ю природою.
- А чому Ви берете за основу знання здобуті в Монголії, хиба в Україні не достатньо багаті традиції?
- Наші традиції довго знищували. Тут я не зміг знайти цілісної працюючої системи. Бо не залишилося носіїв цих знань. Може десь у Карпатських горах вони і є, але я їх не знаю. А в Монголії вона збереглася. Знання там передаються з покоління в покоління.
- Хто буде відвідувати Центр?
- У першу чергу люди, які хочуть відпочити від міста. Відновити свої сили.
- Чи передбачає ваш проект якесь будівництво?
- Я збираюся побудувати там декілька будиночків, нестандартної архітектури – восьмикутних. Це більш екологічна форма, у ній згладжені кути, вона більше схожа на форму юрти. Зараз шукаю будівельників, які зможуть втілити задум в життя. Земельну ділянку вже придбав.
- Центр працюватиме постійно чи посезонно?
- У планах постійна робота. Я навіть подумую над тим, щоб переїхати туди.
- Ви якось взаємодіятимете з місцевими жителями?
- Знаходитиметься Центр на околиці села. Звісно, що будемо контактувати з місцевими жителями, можливо – купувати продукти.
- Перебування у Центрі буде платним?
- Буде декілька зон. Зона усамітнення. Публічна зона, де усі бажаючі зможуть безкоштовно перебувати, дотримуючись правил. А от за проживання у будинках, харчування, звісно, доведеться платити.
- Там можна буде пожарити шашликів, попити горілки чи пограти у волейбол?
- Ні. Центр не для цього.
- Чи визначилися з часом відкриття?
- Будівництво планую почати у наступному році.
*Гориця – село в Менському районі, підпорядковується Локнистенській сільській раді.