Туристи ходили по стольненському цвинтарю, бачили графський парк та дивилися кіно
Вчора, 29 січня, відбулася подорож, організована “Менщиною туристичною”, до Стольного.
Вікторія Неруш: “Сьогоднішня поїздка до Стольного планувалася як перезавантаження. Але учасники всі були настільки “заряджені” на позитив, що подорож зовсім не виснажила і не втомила, а додала сил і енергії. Сподіваюся, усі учасники отримали той же ефект).
Отож, що здивувало і вразило:
– багато хто вперше потрапив до кам’яного Андріївського храму. Ще не доведено, чи справді його планував сам Кваренгі (чиновники Безбородьки могли собі це дозволити), але це незвична, цікава споруда;
- поряд на цвинтарі вже поховані люди з різними статками – пани, священики, борці за радянську владу, селяни, робітники;
-
Олег Луцук і його вироби нас довго не відпускали – навіть при світлі ліхтариків ми в кожному глиняному шедеврі знаходили самобутність та почерк автора);
-
музей у Стольному “народний” і доглядають його люди на ентузіазмі. Приємно бачити, що вони намагаються вдихнути життя музею: на місце поцуплених експонатів перебирається виставка картин місцевого художника, поповнюється колекція рушниками;
-
графський парк знав кращі часи: і тоді, коли тут був палац, алеї, доріжки, острів…. І ще і за часів, коли процвітав колгосп “Праця”, там теж було гарне місце для відпочинку з літнім кінотеатром, сценою. Сьогодні ж тут лишилися тільки дерева-свідки побачень, веселощів, сліз…;
-
і ось, як каже наш екскурсовод Віталій Крутий, “вишенька на торті”- сучасний простір, що створило сучасне господарство “Меліоріка” для молоді, дітей, жителів села.
Ми подивилися аж два фільми про Стольне, і нехай вони зняті були в переломні 1990 та 1995 роки, але деякі кадри розсмішили, деякі повернули в дитинство, а когось і розчулили);
- гарячий чай з цукерками та тепла душевна бесіда про село, його жителів, проблеми і радощі розморили всіх…;
-
і ось – бібліотека, що змусила усіх прокинутися і вимовити захоплене “вау”! Це сучасне, зручне, функціональне приміщення, де книги, здається, самі липнуть до рук, а зручні крісла і дивани шепочуть: “посидь, відпочинь, почитай”.
Дякуємо за теплий прийом, за небайдужість до села, його мешканців і його гостей: Валентині Оліфіренко, Вікторії Скобєлєвій, вашим керівникам і помічникам-колегам!”
Джерело: https://bit.ly/3HjAAb9







