Тетяна Яковенко: “У перші дні війни родини Смецьких та Бондарців зарізали корову та свиню. Все село робило тушонку. Роздавали всім, хто потребував, навіть у Чернігів передавали захисникам”

Через Величківку пролягає центральна траса, яка веде до кордону із ворожими країнами. Цією дорогою рухались колони танків починаючи з ранку 24 лютого 2022. Як Величківка відновлюється та допомагає армії, ГО “Центр Доброчин” розповіла староста Величківського старостинського округу Тетяна Яковенко:

“До початку повномасштабного вторгнення життя в нашому селі було квітуче і щасливе. В будинку культури часто організовувались різні розважальні заходи, в школі лунав дитячий сміх, сільський парк із гойдалками і в будні, і в вихідні був заповнений молоддю.

Все змінив ранок 24 лютого.

Спершу ми почали думати як допомагати переселенцям, які почали їхати в громаду і, безпосередньо, до нас у Величківку. Їхали всі — і свої, і чужі. Хтось приймав у себе вдома, хтось надавав вільне житло в тимчасове користування. Згодом ми всім допомогли оформити статус ВПО та отримати призначені виплати”.

“В ці важкі дні село відчуло дефіцит товарів у магазинах, але один із постачальників продуктів (ФОП Просяник) робив усе можливе, щоб в нашому магазині було все необхідне людям і не за всі гроші світу.

Родина Смецьких та Бондарців зарізали корову та свиню і ми всім селом доєдналися до виготовлення тушонки для населених пунктів, які постраждали поблизу Чернігова та захисників обласного центру. У нас працювало 9 автоклавів. Люди зносили з дому банки, кришки. Залучалися всі охочі до цієї спільної справи і, дякувати Богу, що таких людей було в нас чимало.

В перші дні окупації багато наших сільських чоловіків добровільно вступили до лав ЗСУ. В селі також бажаючі об’єднувалися в місцеву ТРО і організовували нічні чергування в нашій місцевості, встановлювали блок-пости на в’їзді і виїзді села, щоб хоч якось намагатися запобігти можливим правопорушенням в той час.

Згодом ми із односельцями почали збирати речі для розбомбленого передмістя Чернігова, постраждалих навколишніх сіл, організовувати благодійні ярмарки, щоб зібрати кошти для наших військових. Також час від часу ми готуємо домашні смаколики для військових і наші волонтери відвозять домашні страви наших господинь на передову.

Попри те, що війна, на жаль, ще триває ми намагаємось жити. Займаємось благоустроєм нашої місцевості, доглядаємо за кладовищем, в парку із знаменитим 100-річним дубом підтримуємо облаштовані раніше зони відпочинку, насаджуємо квіти, молоді деревця, де згодом утвориться ще одна паркова зона.

У нашому селі працює бібліотека, на базі якої є дитяча ігрова площа, свій невеликий музей. Ми за всім цим максимально доглядаємо, щоб наші військові, коли повернуться з перемогою, були приємно вражені нашою працею в тилу”.

Джерело: ГО “Центр Доброчин” http://surl.li/qzdvg

Опублікувала Ольга Довженко

#аудіо