Сергій Милейко: коли допомога об’єднує
Ремонт взуття, пошиття одягу, волонтерські поїздки, доставка гуманітарної допомоги, підтримка військових і людей, які опинилися у складних обставинах. Сергій Милейко з Мени береться за різні справи й намагається всюди встигнути. Його день рідко проходить за планом: сьогодні він у майстерні, завтра — в дорозі, а між цим потрібно щось забрати, передати, відвезти чи знайти для інших.
За цією діяльністю стоїть не лише особиста ініціатива Сергія, а й ціла мережа людей, які готові долучатися до спільної справи. Одні приносять речі, інші допомагають із перевезенням, хтось плете маскувальні сітки, а хтось підтримує тих, хто потребує допомоги.
Один із осередків такої взаємодії — соціальний магазин “ДякуЮ”, який працює в Мені. Ми поговорили із Сергієм про волонтерство, співпрацю з іншими організаціями та людей, завдяки яким ця допомога продовжує рухатися.
Від тих, хто має, — до тих, кому потрібно
Соціальний магазин “ДякуЮ” продовжує працювати. Люди приносять одяг, взуття та інші речі, а ті, хто потребує, можуть безкоштовно їх узяти. Потік відвідувачів дещо зменшився, але охочих поділитися не бракує.
“Я навіть іноді дивуюся, скільки за час війни вже нанесли, а люди все несуть і несуть”,
— розповідає Сергій.
Частина речей залишається в Мені, іншу передають до сусідніх громад і сіл. Сергій пригадує, що неодноразово відвозив одяг у населені пункти Сновської то Сосницької громад. Іноді люди самі звертаються, іноді про потребу дізнаються через знайомих.
Водночас він звертає увагу на важливу деталь: речі мають бути чистими й придатними для використання. Адже трапляється, що серед принесеного є брудний або порваний одяг, який доводиться просто викидати.
Робота магазину — це не лише прийняти й видати речі. Їх потрібно перебрати, розсортувати, відкласти те, що можна передати військовим чи до госпіталів, організувати доставку. Частину роботи Сергій виконує сам, а в магазині йому допомагають інші люди.
Волонтерство, яке потребує багатьох рук
Окремий напрям — допомога військовим. Нині серед найгостріших потреб Сергій називає маскувальні сітки. На них є черга, а волонтерки не завжди встигають виконувати всі замовлення. До того ж для плетіння потрібні матеріали, які необхідно закуповувати. Зі зміною сезону зростає потреба в білих сітках.
Сергій співпрацює з “Волонтерами Менщини”: допомагає доставляти матеріали, продукти, одяг та інші необхідні речі. Те, що люди приносять для військових і госпіталів, відкладають окремо й передають за призначенням.
Часто його робота — це логістика: забрати допомогу, відвезти, передати, відправити поштою. На прикордонні території Сергій намагається доставляти необхідне особисто, а на віддаленіші напрямки допомогу переважно відправляють поштою.
Серед благодійних організацій, з якими співпрацює, — фонди “Єдність добра” та чернігівська “Паляниця”. Остання допомагає, зокрема, реабілітаційними засобами. Люди можуть отримати інвалідні візки, ходунці, функціональні ліжка та інше обладнання.
За словами Сергія, раніше таких засобів надходило значно більше. Тепер благодійники частіше спрямовують допомогу на Харківський та Сумський напрямки, де потреби гостріші. Змінилася й ситуація із засобами гігієни: наприклад, підгузків для дорослих, які раніше вдавалося роздавати у великій кількості, нині надходить значно менше.
Кожен долучається, чим може
Волонтерська діяльність Сергія тримається на співпраці. Хтось приносить речі, хтось допомагає їх розкласти, хтось надає транспорт для перевезення, а хтось організовує плетіння сіток чи збір необхідного.
До справ долучається і родина. Доньки допомагають мамі, виконують роботу у майстерні, а одна з них час від часу їздить на прифронтові території. Там робота різна: розвезення продуктів і води, допомога з евакуацією, випікання хліба.
Сам Сергій поєднує волонтерство з основною роботою — ремонтом і пошиттям взуття. Іноді день минає в майстерні, іноді — у поїздках до Чернігова чи інших населених пунктів. Каже, що планувати графік складно, адже все залежить від поточних потреб.
Власна справа також розвивається. Нагадаємо, у 2025 році Сергій Милейко став переможцем “Вибору Менщини” в номінації “Підприємець”, а цьогоріч уже втретє здобув відзнаку конкурсу. Раніше разом із дружиною Оленою вони отримали два гранти на розвиток бізнесу, розширили послуги з ремонту взуття та започаткували пошиття одягу.
Та, схоже, для Сергія важливіше не кількість відзнак, а те, щоб робота не зупинялася, а допомога доходила до тих, кому вона потрібна.
Соціальний магазин “ДякуЮ” — приклад того, як звичайна готовність поділитися може перерости у спільну справу. Одні віддають речі, інші знаходять необхідне, хтось допомагає з перевезенням, а хтось долучається до волонтерської роботи. І саме з таких невеликих внесків складається велика мережа взаємопідтримки.
А найбільша спільна мрія, яку поділяє і Сергій, — щоб війна якнайшвидше закінчилася і потреба в такій допомозі нарешті зменшилася.
Цей матеріал підготовлено в межах проєкту «Посилення місцевих медіа для демократичної стійкості та публічного діалогу в Україні», який реалізується та фінансується Фондом Ірондель (Швейцарія). Погляди, висловлені в матеріалі, належать виключно авторам і не обов’язково відображають позицію Фонду Ірондель.