Помста за колективізацію: забута історія “банди Хруща”
Читач “Менщини” Олександр Панасюк звернувся до редакції з наступним проханням: “Добрий день. Допоможіть, будь ласка. Я шукаю інформацію про діяльність банди Хруща в Менському районі у 1920-1930 роках. Мою бабусю, її братів, і тата звинувачували у зв’язках з бандою. Вони жили у Волосківцях на хуторі Посуденського. І може вам щось відомо про сам хутір, як він з’явився і чи вцілів до сьогодні? Буду вдячний за будь-яку інформацію. Прізвище моїх родичів Готенко”.
У підготовці матеріалу редакції допоміг історик Олександр Салтан, який поділився дослідженнями Олександра Панасюка та Сергія Павленка.
У час, коли більшість повстанських рухів була придушена ще в 1920-х, у лісах Менщини до 1934 року діяв оповитий легендами загін, відомий як “Банда Хруща”. Це був не бандитизм, а пряма відповідь селян на розкуркулення, конфіскації майна, продуктів та голод. Кульмінацією цього опору стала жорстока помста голові сільської ради, який з ентузіазмом “вичищав” село від заможних господарів.
Як свідчать віднайдені істориками факти, отаман Хрущ та його побратими були людьми, яких радянська влада позбавила домівок, землі та засобів до існування. Вони “пішли в ліс” і встановили свої правила.
Головною ціллю загону були не прості активісти, а “організатори зла” — ті, хто керував процесом розкуркулення та етапування з регіону цілих родин. Дії Хруща стали сигналом для інших сіл: активісти почали боятися “помсти з лісу” і поводилися обережніше.
У епіцентрі тих подій опинилося село Дягова. Там з 1929 року сільраду очолював Самуїл Призант. Він не був місцевим (народився в Польщі), але з фанатичною вірою взявся за “побудову нового світу”.
Призант особисто брав активну участь у створенні колгоспів та виселенні заможних господарів. Завдяки його свідченням людей заарештовували та відправляли у заслання. Наприклад, Івана Вінніченка заслали в Північний край саме за показами Призанта.
Загалом у Дягові за 1929-1933 роки було розкуркулено понад 60 господарств. Люди, які мали млини, пасіки, кілька голів коней та корів (як-от Петро Антоненко), в один момент перетворювались на “ворогів народу”. У них забирали все, а родини виганяли з хат, прирікаючи на голодну смерть.
У ніч помсти Самуїл Призант знав, що на нього готують замах. Він навіть свідчив ГПУ, що “кулаки” дали банді Хруща 200 рублів на його вбивство.
Розплата настала в ніч на 18 вересня 1931 року. Козаки Хруща оточили хату Призанта в Дягові й підпалили її одночасно з чотирьох боків. Голова сільради згорів живцем. Вранці селяни знайшли його обгорілий труп із револьвером у руках. Його дружина, яка намагалася сховатися у погребі, задихнулася від диму.
Ця історія про опір на Менщині десятиліттями замовчувалася або згадувалася пошепки. Вона доводить, що навіть у найтемніші часи 1930-х на Чернігівщині палав невидимий фронт боротьби за справедливість.
Нагадаємо читачам, що ви завжди можете відправити нам будь-яке повідомлення – фото, відео, текст, аудіо файл. Для цього потрібно лише скористатися нашою формою зворотного зв’язку t.me/mmedia_addnews_bot
Ольга Довженко, “Менщина”/”Місцеві медіа”