З 20 вересня 2021 року набрали чинності зміни до постанов, які на урядовому сайті оприлюднив Кабінет міністрів, що встановлюють нові карантинні обмеження для запобігання поширенню COVID-19 (bit.ly/39csyAs).
“Менщина” вирішила дізнатись детальніше про неоднозначність законності відповідних змін та обов’язковості їх виконання у сфері освіти.
З відповідними питаннями ми звернулись до адвоката з Мени Омельяненко Лариси Іванівни.
“Необхідно одразу сказати, що відповідно до статті 284 Цивільного кодексу України надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою. Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування.
Зміни до постанов, які опублікував уряд є досить неоднозначними. Тут варто розуміти, що з юридичної точки зору може бути два підходи до розуміння законності цих змін.
З однієї сторони, обмеження, які стосуються переведення шкіл на дистанційну форму навчання, юридично не порушують прав учнів на здобуття освіти, а тому відповідні зміни прямо і не порушують конституційних прав.
З іншої ж сторони, яка стосується “обов’язковості” щеплення, є закони та роз’яснення, які напряму встановлюють права, обов’язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Так, наприклад, стаття 12 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб”, надає вичерпний перелік обов’язкових профілактичних щеплень, серед яких щеплень від коронавірусної хвороби немає (детальніше: стаття 12 https://bit.ly/2ZjtaCw).
Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов’язковими і включаються до календаря щеплень.
Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” також визначає, що профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов’язковими (детальніше: стаття 27 https://bit.ly/3zGe9qZ).
Окремо варто згадати “Лист-роз’яснення щодо неправомірності застосування роботодавцем до працівника заходів примусу та/або дисциплінарного стягнення за відмову вакцинуватися від коронавірусної хвороби”, який декларує фундаментальні національні та міжнародно правові засади охорони прав людей на лікування та недопустимість дисциплінарного стягнення за відмову робити щеплення (детальніше: https://bit.ly/2XWDtfp)
Завжди варто пам’ятати про ієрархію законодавства України, а саме про те, що норми права, які визначені законами мають більшу юридичну силу ніж норми права, які зафіксовані у підзаконних нормативно-правових актах (тобто, у відповідній постанові).
А тому у цій ситуації норми законів мають пріоритетну значущість над нормами постанови, яка встановлює відповідні обмеження.
Якби на законодавчому рівні до початку карантину внесли зміни до відповідних законів, то постанова б була повністю законна з юридичної точки зору.
Проте, як ми бачимо на сьогодні, у законодавстві існують колізії, які не дозволяють до кінця назвати зміни по карантинних обмеженнях законними”.
Юридичні послуги Лариси Іванівни можна отримати у Мені за адресою: вул. Чернігівський шлях, буд. 24, літ. а.
Якщо вам подобається “Менщина”, ви можете підтримати нас фінансово – перейти за посиланням і перерахувати будь-яку суму коштів на розвиток редакції https://bit.ly/3cNk9pk