Все далі літо зносило дощем
на зосенілих хвилях океану,
а під намоклим хризантем кущем
ховалося сріблисте нереальне.
О, нереальне! Глянь, яка краса!
Яке ясне з тобою товариство!
Шумить діброва — бурштину гора,
а дощ змиває з берега вогнисте.
Воно стає задумливе, як сад
і п’янко пахне травами і сіном.
О, нереальне, в білім воскресай…
Пощо під хризантему в тиші сіло?
В оте вогнисте дощик перебіг,
туман діброву пеленою скутав…
І нереальне робить крок у сніг…
А ще ж душа в багряну осінь взута.
Шановні читачі! Якщо у вас є вірші, якими ви хочете поділитися, можете надсилати їх:
– на адресу “Менщини” admin@mena.org.ua
– в особисті повідомлення на Facebook https://fb.com/menshchyna
– в особисті повідомлення на Instagram-сторінку “Менщини” https://instagram.com/menshchyna
– або скористатися нашою формою зворотного зв’язку https://t.me/mmedia_addnews_bot