Андрій Гапон
Інтерв’ю з Юлією Картун – випускницею Менської школи Шевченка, володаркою золотої медалі
Нещодавно у Менському районі пройшли випускні вечори, учні склали останні шкільні іспити та готуються до дорослого життя. Про успіхи та невдачі під час навчання у школі та про подальші плани нам розповіла одна з цьогорічних випускниць-відмінниць Юлія Картун:
Про шкільне життя
“Народилася і виросла я у Бірківці, там же і навчалась 9 років. У початкових класах особливих успіхів у навчанні не мала, та й бажання вчитися, мабуть, бракувало. Шкільну програму освоювала під пильним оком батьків. Саме вони допомагали, а інколи навіть і заставляли вчитися. З 6-7 класу почала навчатись більш самостійно. До того ж вчителі постійно підтримували, що також допомагало. Після закінчення 9 класу продовжила навчання у Менській школі імені Шевченка.
На новому місці спочатку було трохи незвично: інше місто, інші діти, інші вчителі. Однак швидко вдалося адаптуватися у новому колективі. З однокласниками одразу познайомилася, стала більше спілкуватись, звикла до нової обстановки та вже навіть не звертала уваги на те що не вдома.
Все ж у Мені навчатись було трошки важче. Якщо в селі можна було щось упустити, недовчити, то тут доводилось викладатись на 100%. Особисто мені легше було вивчити матеріал, ніж спробувати списати. От списувати я дійсно не вмію. Я не знаю як це правильно зробити, до того ж постійно боязно, що вчителі “піймають на гарячому”.
Найважчим був напевно 11 клас. ЗНО було не за горами, тому і вчити доводилось в рази більше. На додаткові заняття майже не ходила, матеріал який викладали у школі додатково закріплювала вдома. Тим паче у наш час не потрібно зайвий раз іти до бібліотеки за тією чи іншою книгою. Все можна знайти в інтернеті.”
Про випускний
“Випускний дуже сподобався. Було дуже весело, як під час концертної програми, так і після неї. Був досить несподіваний театралізований виступ вчителів на сцені в будинку культури.Після, у ресторані відбулася розважальна програма з піснями, танцями та безліччю різноманітних конкурсів. Ну і звісно незабутня зустріч світанку на місцевому пляжі. А ще, дуже сподобалось відеопривітання батьків випускників, досить круто вийшло.”
Про плани на майбутнє
“Однозначно у найближчих планах здобути вищу освіту. Документи буду подавати до ВУЗів Києва та Чернігова. Зі спеціальністю також уже визначилася – це економіка та банківська справа. Мені чомусь здається що у цій сфері я буду себе комфортно відчувати, до того ж я дуже люблю математику. Дуже хочеться навчатися в Київському національному університеті імені Шевченка. Даний ВНЗ є досить престижним навчальним закладом в Україні, однак і вступити до нього дуже важко. ЗНО я склала досить непогано (Історія України – 192, математика – 195, Українська мова – 194), тому маю надію на позитивний результат.”
Про хобі
“Мені дуже подобається фотографувати. Цим я можу займатися скільки завгодно. Раніше, мабуть, як і кожна дівчина, я відвідувала танцювальні гуртки. Також люблю малювати, звичайно не професійний художник, але дещо виходить. А взагалі, останній рік часу не завжди вистачало на розваги. До того ж у селі і вдома є чим зайнятися.”
Про місцеву владу
“Якщо чесно, політикою я не дуже захоплююся. Про нових депутатів та голову громади багато не знаю. Чула, що хочуть закрити школу у Бірківці. Дітей хоч і не багато вчиться, однак я вважаю вона потрібна у селі. Цього року випустився великий за нашими мірками клас (9 учнів) тому дітей до необхідних 26 учнів у школі просто може не вистачити. Сподіваюсь влада знайде оптимальний для всіх вихід з цієї ситуації. Також хочеться щоб було більше розваг для молоді. Зараз багато дітей сидить дома за комп’ютерами. Можливо побудувати якісь додаткові зони відпочинку з різним видом розваг, чи ще щось. На пляжу після встановлення спортивного майданчика та додаткових розваг і людей трохи побільшало. В селі ситуація з дозвіллям ще гірша.”
Про ціну золотої медалі
“Я дуже рада, що отримала золоту медаль. Це для мене так званий “бонус” у додаток до знань. Особливого секрету успіху немає, майже все залежить від самого себе.
Не потрібно докладати якихось надзусиль. Достатньо просто вчасно вчити, відвідувати всі шкільні заняття. Можливо інколи й треба щось вивчити додатково, але думаю це під силу кожному. Інколи треба заставляти себе через “не хочу” та не пропускати занять. У мене, до речі, за 11 років жодного прогуляного уроку.”