Матеріал Менського районного краєзнавчого музею імені Покотила
На значній території України влада знаходилась в руках Української Центральної Ради, яка в перші дні грудня 1917 року направила на Придесення свої війська.
Після важких боїв з військами червоногвардійців на чолі з колишнім матросом Д. І. Артюховим та Рейнгольдом Берзіним (командуючим І –Мінським революційним загоном) міст через Десну було захоплено, а війська С.Петлюри відступили на Бахмач. На допомогу червоногвардійцям на станцію Макошине прийшов бронепоїзд «Радянська Росія». Загони Симона Петлюри розібрали залізничну колію. В селі був створений революційний комітет.
Першими заходами його було встановлено 8-годинний робочий день і робочий контроль на заводах, конфіскація складів і дров, які належали лісопромисловцям, і роздача їх населенню. Будинок управителя в панській економії був переданий початковій школі, яка щойно організувалася, решта будинків графа були передані громадянам, що не мали власних жител. Худобу, тягло і сільськогосподарський інвентар графської економії ревком розподілив між селянами, які їх не мали. Ці заходи були зупинені наступом кайзерівської Німеччини на Україну.
У ІІ половині березня 1918 року до села вступили німецькі війська. Частина селян пішли в партизани: Солтан Феодосій Самійлович, Ярина Анікій Опанасович, Ярина Петро Онисімович та інші. Багатьох селян із тих, у кого було панське майно, німці жорстоко побили, наказали все повернути до економії, виселивши всіх з панських будинків, у тому числі початкову школу.
У грудні 1918 року німецькі війська залишили Макошине. На початку 1919 року до села прибув Парафіївський партизанський загін. Із макошинців до нього приєдналися Безкоровайний Андрій Андрійович, Бусел Епафан Олексійович, Іллєнко Трохим Мусійович, Коломієць Андріян Петрович та інші.
Відновив свою роботу ревком, який згодом був перейменований у раду робітничих, селянських і червоногвардійських депутатів. Весною 1919 року графську економію вже засівали селяни, а влітку збирали урожай як з полів, так і із сіножатей на свою користь.
У вересні 1919 року до села підійшли денікінці. Протягом 3 місяців йшли бої на Десні, але денікінці в Макошине не вступили. Оборону тримала 60-а стрілецька дивізія під командуванням М.Кропив’янського. Зосередивши значні сили біля мосту Макошине, червоноармійці під прикриттям бронепоїзду «Спартак», яким командував М.Долгов, прорвали оборону. Денікінці відступили вздовж залізниці. На ст.Бондарівка було захоплено денікінський штаб і велику кількість полонених, зброю. На кінець листопада 1919 року денікінці були повністю вигнані з Чернігівщини.