Дмитро Казіміров
☝Загалом богослужіння тривали в храмі до початку 1930-х рр. Влітку 1934 р. церква Різдва Богородиці залишалася єдиною діючою в Мені. Але скоро її забрали в парафіян. Річ у тім, що приміщення храму залишалося міцною спорудою на кам’яному фундаменті. Тому його вирішили використати під зберігання зерна. В результаті понад тисяча вірян залишилися без церкви. Вони зверталися до Менського райвиконкому, інспектора культів ВУЦВК з проханнями повернути церкву релігійній громаді. Але тодішня місцева влада не лише не збиралася віддавати храм, а й всілякими способами намагалась довести його непридатність. Такий висновок зробила спеціальна комісія, яка оглядала церкву 19 травня 1935 р. Хоча насправді приміщення потребувало незначного ремонту. До того ж обстеження проводилося “на око”, без дотримання елементарних технічних правил. За свідченнями парафіян, члени комісії, які стверджували про перекошені стіни храму, навіть не скористалися відвісом.
☝Тоді релігійна громада 24 червня 1935 р. направила лист до інспекторів культів ВУЦВК з проханням залишити храм віруючим. Президія ВУЦВК надіслала цього листа до Чернігівського облвиконкому “для розв’язання на місці”. Місцева влада у свою чергу застосувала до релігійної громади церкви Різдва Богородиці статтю адміністративного кодексу УРСР про вилучення в неї молитовного будинку “для культосвітніх потреб трудящої людності”. Церковне майно теж було вилучене та розподілене між відповідними установами. Остаточно храм був закритий райвиконкомом згідно з постановою президії облвиконкому від 27 серпня 1935 р., а згодом розібраний. З навколишніх будівель на сьогоднішній день зберігся, хоча з багатьма прибудовами, будинок священика, в якому розміщується стоматологічна поліклініка.
Джерело: https://bit.ly/36D6rBS