Дмитро Казіміров
☝Спробуємо тепер уявити інтер’єр церкви Різдва Богородиці. Як і ззовні, зруб стін центральної дільниці був набагато вищим у порівнянні з рукавами. Нижня частина просвіту з бабинця до центру мала вгорі округле завершення, тоді як контури просвітів з вівтаря та бокових рукавів залишалися прямолінійними. Верхні частини просвітів з бабинця, південного та північного рукавів до центра (голосники) були вужчі за нижні і завершувалися хвилястою лінією. Нижні частини центральної дільниці, південного та північного рукавів утворювали таким чином одне приміщення, тобто широку парадну залу, орієнтовану з півдня на північ. Загальна довжина та ширина храму складали відповідно по 22,2 м, а внутрішня висота центральної частини – 21,8 м.
☝Велику увагу майстер приділив ригелям – нерозрізним балкам, які зв’язували грані восьмериків центральної дільниці храму. За свідченнями С. Таранущенка, в такій кількості він не бачив їх в жодній церкві Лівобережжя. Вони використовувалися не лише для зміцнення конструкції, а також як ефектний архітектурно-художній засіб. Розташовані вгору один за одним чотири яруси ригелів чітко підкреслювали розгортання об’єму вгору.
☝Дотримуючись основних приписів традиційної композиції в оформленні храму, майстер використав деякі елементи з архітектури класицизму. На світлині з інтер’єру в центральній дільниці можна побачити чотири дерев’яні колони з капітелями, на тумбах, які не лише прикрашали будівлю, а також активно “працювали” в конструкції. Як уже згадувалося, церква мала три престоли. Головний мав назву на честь Різдва Богородиці, південний – св. Миколая, а північний – Великомучениці Варвари.
☝В іконостасі знаходились ікони Спасителя та Божої Матері зі срібними ризами, в південному рукаві – ікони св. Миколая та апостола Варфоломія, також під срібними ризами. У північному рукаві були ікони великомучениці Варвари та Божої Матері в срібних шатах. Про згадувану раніше дзвіницю С. Таранущенко не залишив жодних відомостей. Можливо на той момент її вже не існувало.
Фото 1 – інтер’єр храму: центральна дільниця, бабинець та північний рукав. На світлині видно просвіти до бабинця, північного рукава та дві пари колон (фото 1931 р.).
Фото 2 – центральний верх церкви з ригелями (фото 1931 р.)
Фото 3 – інтер’єр бабинця. Зображення на іконі над вхідними дверима – притча про митаря і фарисея (напис вгорі). Підпис внизу – “Сооружена ткачской цеховой братієй” (ткацький цех згадувався у Мені наприкінці XVIII ст.). Також на світлині присутній один з помічників С. Таранущенка, співробітник Музею українського мистецтва Федір Ковальчук (фото 1931 р.).
Джерело: https://bit.ly/36D6rBS