Дмитро Казіміров
📖Згідно з відомостями сповідних книг 1742 р., церкву Різдва Богородиці відвідували 650 парафіян (339 чоловіків та 311 жінок), Михайлівську – 1196 (548 чоловіків та 648 жінок), Троїцьку – 807 (391 чоловік та 416 жінок). Тобто до сповідок потрапили 2653 особи, а це майже все населення Мени на той час.
✍️Священиком Різдвобородицького храму на той момент був Павло Любарський. Парафію Михайлівської церкви очолював Олексій Базилевич, син священика та менський намісник. Священиками при Троїцькій церкві згадуються брати Іван та Микола Василієви.
✍️З Троїцькою церквою пов’язаний ще один цікавий факт. У 1737 р. менський козак, колишній сотенний хорунжий Федір Войченко через важку хворобу склав тестамент, яким заповів свої маєтності менському сотнику Івану Сахновському. Але за умови, що той утримуватиме дружину Войченка Євдокію до кінця її днів. Окрім цього, Сахновський мав надати 100 рублів на дзвін для Троїцької церкви. Ще 40 рублів давала Євдокія “дабы звон был справлен ценою у семьсот золотых”.
✍️У 1745 р. освячено новий храм Різдва Богородиці, до якого було надано антимінс ап. Петра та Павла (освячена хустина із зашитою частинкою мощів святих), що знаходився на хорах. При церкві згадувалися євангелія львівського (1644 р.), київського (1697 р.) друку, а також євангеліє, подароване у 1747 р. настоятелем Ярославського Спаського монастиря Варфоломієм Любарським. Це був син вищезгаданого священика Любарского, в миру відомий як Володимир. За описом 1748 р. у володінні храму перебувало поле на 18 днів, вісім озер та сінокіс на 100 пудів сіна.
Частина перша – https://bit.ly/3cBB26r
Частина друга – https://bit.ly/35cniuq