Дмитро Казіміров
✍️Коли заходить мова про церковну історію Мени, доводиться констатувати той факт, що буремне ХХ століття не залишило майже жодних слідів від її старовинних храмів. Лише архівні відомості, давні світлині, своєчасно зроблені небайдужими людьми, дають хоч якесь уявлення про їхній зовнішній вигляд та внутрішнє оздоблення. Між тим, ще на початку ХХ ст. місто мало три церкви, а у XVIIІ ст. їх взагалі було чотири.
☝️Власне з цього і розпочнемо розповідь про менські храми. Перші згадки про них зустрічаємо в Присяжних книгах Ніжинського полку 1654 року. В той рік, 20 лютого, до Мени прибули стольник Михайло Дмитрієв та піддячий Степан Федоров, які привели до присяги московському царю Олексію Михайловичу сотенну старшину, козаків та інших жителів Менської сотні. Окрім списку козаків та міщан, опису міських укріплень, московські нишпорки залишили також відомості про храми, які знаходилися у межах фортеці.
✍️Спочатку повідомляється про церкву св. Архістратига Михаїла, названу соборною і власне тут “при протопопе Алексее” відбувся сам факт присяги. Далі згадується церква Успіння Пресвятої Богородиці, де служив священик на ім’я Стефан. Обидва храми були дерев’яними. Час та обставини заснування церков невідомі. Не виключено, що їх поява зумовлена активною діяльністю Адама Киселя і його урядників щодо розбудови Мени та її околиць у 1640-х рр.
📜У 1672 р. гетьман Іван Самойлович видав універсал, згідно з яким на користь церков відходив збір “поведернового и кантарного” (тобто з винокуріння та ваговий збір). Згідно з універсалом 1675 р. для “сооруженія … церкви Рождества Пресвятия Богородици” призначались озера поблизу Кукович: Леваш, Дем’янівка, Річище, Мартин, Тишин, Тихе, Борзенка, а також Отока поряд з р. Десною. При цьому озері був церковний сінокіс на три вози сіна та поле.
Джерело: https://bit.ly/3vyERRa