“Менщина” продовжує знайомити з біографією краєзнавця Володимира Покотила, якому б цього року виповнилося 100 років.
Володимир Покотило був активним діячем товариств охорони пам’яток історії та культури, охорони природи, позаштатним кореспондентом газети “Колгоспна правда”. Він написав більше 300 статей, які друкувалися в республіканській, обласній та районній періодичній пресі. Краєзнавець написав 60 рефератів, нарисів та невеличких довідників про історію, природу, етнографію та культуру. Крім того він був співавтором наукових праць: нарису про Мену в книзі “Історія міст і сіл Чернігівської області” та “Бібліографічного покажчика” літератури про Менський район Чернігівської області.
Найціннішими працями вважаються: “Природа Менщини та її охорона”, “Революційні події 1905 – 1907 років на Менщині”, короткий нарис з історії колективізації на Менщині, “За владу Рад”, “Життєвий шлях І. Д. Сидоренка”, “Народні співці Менщини”, “Менщина в роки Великої Вітчизняної війни”, “Звільнення Менщини від німецько-фашистських загарбників”, “Короткі відомості з історії комсомолу Менщини”, “Рослинний і тваринний світ в топоніміці Чернігівського придесення”, “Шевченко на Менщині”, “Шевченко — історик”, “Історичні погляди Т. Г. Шевченка”, “Археологічні пам’ятники Менщини”, “Церкви Менщини станом на 1872 рік”, “Знахідки короноподібних предметів біля хутора Гребля, Миколаївської сільради, Менського району”, “Особенности инвентаризации и научной описи нумизматических материалов” і це не увесь список.
За участь у Другій світовій війні Покотила нагородили орденом війни ІІ ступеня та дев’ятьма медалями. За його чесну, самовіддану працю на освітній та культурній нивах Володимира Федоровича нагородили значком “Відмінник освіти УРСР”, а також безліччю грамот і дипломів.
13 жовтня 1989 року Володимира Покотила не стало через тяжку хворобу. Йому було 65 років.
Рішенням сесії районної ради від 19 жовтня 2011 року Менському районному краєзнавчому музею було присвоєно ім’я Володимира Федоровича Покотила. Музей пам’ятатиме свого засновника, ту людину, яка жила збереженням історії та культури рідного краю.
О. І. Сидоренко у своєму вірші писав про Покотила так:
“Цей музей – його царство величне,
Де зібрались ери і віки,
І згадують рідне обличчя
Й теплий дотик шорсткої руки.
Це був його дім і родина,
Поезія пошуку і проза днів.
Пам’ятаємо про славного сина,
Свою долю він нам заповів”.
Джерело: “Менський музей імені В. Ф. Покотила”
https://tinyurl.com/y4ma6dcc
Посилання на першу частину:
https://t.me/menshchyna/24381
Посилання на другу частину: https://t.me/menshchyna/24491
Ольга Довженко, “Місцеві медіа”