МЕНЩИНА ІСТОРИЧНА. Версію, що Мена була великим торгівельним центром, не підтверджено археологічними знахідками
“Менщина” продовжує публікувати працю історика, кандидата історичних наук, уродженця Мени Олександра Салтана:
“Судноплавні властивості річки Мена не зазначені в жодному із відомих описів міста та краю XVII – XX ст. Це ж саме підтверджують і географічні карти XVIII – XX ст. Сама ж річка у вищевказані періоди, зважаючи на географічні чинники, не розглядалась як гідронімічний об’єкт, що має важливе воєнно-стратегічне чи торгово-економічне значення. Навряд чи щось змінилось з часів Київської Русі.
Тезу про те, що Мена була великим торговим центром, місцем репатріації полонених русичів на хозар, печенігів та половців, до цього часу не підтверджено жодними писемними чи археологічними знахідками. Тому цю гіпотезу абсолютизувати не варто.
Довести, що на теренах сучасної Мени раніше знаходився стародавній Хоробор, поки що практично неможливо. Сумнівним, на наш погляд, є і ототожнення літописного Хоробору з смт. Макошине. Однак, цілком імовірно, що всі ці міста були якимось чином пов’язані між собою. Втім – це тема окремого дослідження.
Гідронім породив топонім: річка дала назву місту, а не навпаки. Назва річки, а з нею і міста, сформувалась ще в докнязівські часи і може мати: скіфське, балтське, волзько-фінське походження, або ж пов’язане з остаточно нез’ясованою сакрально-езотеричною язичницькою семантикою наших пращурів. Не можна виключати вплив тюркізмів, які є «історичним клеймом» присутності на наших землях азійських кочових народів.
Беручи до уваги наявність низки однокореневих слів та префіксально-суфіксального принципу видозміни гідроніму та топоніму, назву міста можна інтерпретувати в чотирьох площинах: торгово-обмінній, етнічній, культово-релігійній та гідронімічній. Яка з них була домінуючою – сказати важко. В принципі, кожна з них могла проявити себе в залежності від розвитку політичного та суспільно-економічного буття, історичних подій чи асиміляції краю етносами, які його населяли.
Найбільш прийнятною датою першої писемної згадки про місто, є рядки з Ніконовського літопису, де описується свита великого литовського князя Свидригайла Ольгердовича, який 4 серпня 1408 року подався на службу і прийняв васалітет московського князя Василія I”.
Посилання на першу частину:
https://bit.ly/43NJh6S
Посилання на другу частину:
https://bit.ly/45qDxkY
Підготувала Ольга Довженко