Матеріал Менського районного краєзнавчого музею імені Покотила
Стольненський парк розкинувся в мальовничому місці над річкою Думниця.
Площа його становить понад 11 га. Територія до початку XX ст. була обнесена цегляною стіною.
16 травня 1740 р. (за іншими джерелами 27 листопада 1736 р.) цариця Анна Іоанівна подарувала Стольне Андрію Яковичу Безбородьку, родоначальнику знатної української дворянської родини, що оселився там, вийшовши у відставку в чині генерального судді Малоросійської військової канцелярії, який був великим землевласником.
Його син, князь Олександр Андрійович Безбородько, збудував панський палац (кін. XIX ст.), як вважають, за проєктом відомого зодчого Джакомо Кваренгі (автор будівлі Свято-Різдва Богородиці Домницького чоловічого монастиря).
Палац строгих класичних форм з’єднувався напівкруглими переходами із службовими двоповерховими флігелями, наполовину замикаючими великий парадний двір з клубом посередині, мав 70 кімнат. Головний вхід прикрашали ліхтарі і чотири мідні гармати. Ансамбль доповнювали башти біля в’їзду.
Найбільш цікавим було приміщення оранжереї, яка слугувала справжньою прикрасою садиби (на жаль, не ввесь архітектурний ансамбль зберігся до сьогоднішніх днів).
Пізніше село переходить до графів Кушельових-Безбородько, потім його власником став граф Мусін-Пушкін. Пошкоджена у роки Національно-визвольних змагань початку XX ст., пам’ятка архітектури була розібрана по цеглині. Поруч була побудована Андріївська церква.
Парк у Стольному кріпосні селяни. Віковічні дерева різних порід збереглися й до цього часу й охороняються як пам’ятники природи місцевого значення. До них відносяться дуби, кавказький клен, тополі.
Вхід до парку знаходиться з центральної вулиці. Ворота збудовані за проєктом інженера колишнього колгоспу «Праця» М. К. Чабана. Широка асфальтована доріжка веде до монумента Слави. На річці Думниця знаходиться острів, до якого перекинутий з парку дугоподібний місток.
У 1895 р. в селі було знайдено скарб римських монет II ст., що свідчить про широкі торгові зв’язки місцевих мешканців з римськими колоніями. Також археологами виявлено городище, залишки поселення і курганний могильник періоду Київської Русі (IX–XIII століття). У 1239 р. поселення було повністю зруйноване татаро-монгольськими ордами хана Батия.
Тільки в XV ст. воно почало відроджуватися. У першій половині XIX ст. це було типове містечко. Тут розкинулась садиба графа. Діяли винокурний і цукровий заводи. Одним з найбільших землевласників був граф Олександр Кушелев-Безбородько — правнук Григорія Розумовського.
Наприкінці XIX ст. найбільшим землевласником в містечку став граф Мусін-Пушкін. Біля Стольного він мав економію в тисячу гектарів. У 1874 р. відкрилося народне училище, на базі якого в 1883 р. стала діяти двокласна міністерська школа. Функціонувала також парафіяльна школа. У 1883 р. був відкритий прийомний покій, в якому працював фельдшер.
У 1838 р. запрацював цукровий завод. У 1899 р. запрацювала одна з перших в Чернігівській губернії бібліотека.
1782 р. була споруджена Андріївська церква. Вона збудована в стилі класицизму над могилою батька О. А. Безбородька, колишнього Генерального писаря Андрія Яковича Безбородька. Мурована, однобанна, одноапсидна, з’єднана переходом з двоярусною дзвіницею. Збереглась до наших днів, відреставрована.
Джерело: https://bit.ly/3z6449Q