МЕНЩИНА ІСТОРИЧНА. У другій половині XVII – XVIII ст. Максаківський монастир переживав свої найкращі часи

Дмитро Казіміров

У 1760-х рр. маєтності обителі розподілялися по сотнях Ніжинського та Чернігівського полків. У першій Борзенській сотні це були землі та домогосподарства посполитих в «деревне» Адамівка (11 дворів), селах Сидорівка та Ховми (по 23 господарства) та Ядути (1 двір). У другій Борзенській сотні монастир володів дворами у селах Красний Став (5 дворів) та Прачі (11 дворів). Але найбільше посполитських дворів обителі належало у с. Високому (59 господарств), що знаходилось у Шаповалівській сотні. У с. Берестовець Веркіївської сотні монастир мав приїжджий двір. Загалом в селах Ніжинського полку у монастирському володінні знаходилося 134 господарства.

У Максаках монастирю належали 2 шинки, 74 господарства підданих, а також орні землі площею на 24 дні (≈21 га). Але вони не оброблялися вже 9 років через тривале підтоплення внаслідок деснянських повеней. В околицях Максаків на Десні знаходилися два наплавних (лодейних) монастирських млини, які мали по одному каменю та працювали лише влітку. На переправі через річку діяли два пороми, за користування якими монастир щорічно отримував прибутку до 200 рублів.

Загалом у другій половині XVII – XVIII ст. Максаківський монастир переживав свої найкращі часи. Йому пощастило уникнути ворожих нападів та руйнувань в добу Руїни, гетьмани та полковники постійно захищали та підтверджували права обителі на її володіння. Так само зростала площа земельних угідь та кількість дворів, які монастир отримував від представників козацького, духовного станів та інших мешканців навколишніх населених пунктів шляхом купівлі, через дарчі записи, заповіти або боргові зобов’язання.

На фото: залишки мурів та дзвіниця монастиря сьогодні

Джерело: http://bit.ly/34YAUYB