Матеріал Менського районного краєзнавчого музею імені Покотила
Перша згадка про Мену належить до 1408 року, перебувала в складі Литовського князівства, з 1618 – у складі Польщі. У середині 17 століття для захисту від татарських нападів споруджено земляний вал з дубовою стіною, трьома брамами і двома баштами, укріплення мало 7 виходів до річки.
З 1654 Мена – сотенне містечко спочатку Ніжинського, а потім Чернігівського полку. Містечко користувалось маґдебурзьким правом, діяли ковальський, шевський цехи, розвивалося гончарство, відомі були вироби золотаря О. Радкова.
З 1782 року Мена в складі Сосницького повіту Чернігівського намісництва, з 1797-го – волосний центр Малоросійської губернії, з 1802 – Чернігівської губернії. У 18 столітті в Мені діяла козацька школа, з 19 століття – парафіяльна. У 1689 збудовано дерев’яну Михайлівську церкву (згоріла 1852), 1707 – Миколаївську, 1780 – Троїцьку, 1804 – Різдва Богородиці, 1839 – Олексіївську муровану (не збереглися).