МЕНЩИНА ІСТОРИЧНА. Кобзар Терентій Пархоменко з Волосківців був забитий жандармами за виконання революційної пісні
Матеріал Менського районного краєзнавчого музею імені Покотила
Пархоменко Терентій Макарович (1872 – 1911). Народився 8 листопада 1872 року в селі Волосковці тоді Сосницького повіту. Помер 6 травня 1911 року там же. Видатний український народний співець – кобзар. Ще в ранньому дитинстві Терентій Пархоменко втратив зір.
Навчався грі на кобзі та лірі у місцевих співців музикантів, а потім вчився у відомого кобзаря Михайла Кравченка у Сорочинцях на Полтавщині.
Популярність Т. Пархоменка почала зростати після його зустрічі з видатним українським композитором Миколою Віталійовичем Лисенком на початку літа 1902 року в Києві. М. В. Лисенко надавав всебічну допомогу, організував зокрема його публічний виступ у Київському оперному театрові. У цьому ж році Т. Пархоменко брав участь у виступах народних співців на 12 археологічному з’їзді, що відбувався у Харкові. Тут він був визнаний кращим з усіх дванадцяти кобзарів, які брали участь у з’їзді.
Мандруючи по різних містах України, Т. М. Пархоменко зустрічався з багатьма вченими, діячами літератури і мистецтва: професором Д. І. Яворницьким, істориком і композитором М. М. Аркасом, письменником і музикознавцем Г. М. Хоткевичем, письменницею Оленою Пчілкою – матір’ю Лесі Українки та іншими.
Під час революційних подій 1905 – 1906 рр., брав участь у забороненій агітації. В своїй бандурі переносив заборонені владою революційні листівки.
У березні – квітні 1911 року він бере участь у відзначенні 50-річчя із дня смерті Т. Г. Шевченка, мандрує по Шевченкових місцях Київщини і Черкащини. Виступаючи на сцені місцевого театру в місті Умані, Т. Пархоменко несподівано для присутніх заспівав революційну пісню «Трудно братцы, нам жыветца», за що був тяжко побитий жандармами. Хворого Пархоменка добрі люди ледве довезли живого до рідних Волосківців, де він незабаром і помер.
У 1963 році, вшановуючи пам’ять свого славного земляка, жителі села Волосківці спорудили на його могилі пам’ятник, який у 1971 був замінений новим.
Після смерті справу батька продовжила донька Терентія Євдокія Пархоменко (1895 – 1963). З п’яти років стала поводирем свого батька, побувала з ним в сотнях сіл і міст. З перших років радянської влади брала активну участь у художній самодіяльності. Останні роки проживала в селі Удівка Менського району. Похована поруч з батьком у Волосківцях. Нині у Волосківцях одна з вулиць носить ім’я лірника – Пархоменка.
Джерело: http://bit.ly/2mjlKf1