Матеріал Менського районного краєзнавчого музею імені Покотила
У 1918 році у приміщенні панської економії був відкритий Народний будинок і організований перший драматичний гурток з кількістю учасників в 18 чоловік. На репетиції часто ходили пішки у Куковичі до артиста Юркевича Петра Павловича. Він разом з Кропивницьким, Суходольським та Грицаєм заклали основи Українського театру.
П.П.Юркевич та його дружина Віра Василівна (теж артистка) керували в Макошине драматичним гуртком. Активну участь в драмгуртку брали: Філоненко І. Л., Єршова Т. І., Підберезька Л., Краузе А. Е., Пелехатий О., Рачок О. О. та інші.
Вистави відбувалися в пристосованому приміщенні колишньої казарми для робітників графської економії, мали велику популярність серед глядачів. Майже кожного разу перед виставами влаштовувались лекції. В селі було організовано хоровий колектив та струнний оркестр.
Перша п’єса, поставлена Макошинським драматичним гуртком взимку 1919 року, мала назву «Повернувся із Сибіру». У 1922 році Народний будинок було перейменований у Селянський будинок (сільбуд). Драмгурток збільшується. До нього вступили 16 чоловік. Були поставлені нові п’єси. Серед них «Сорочинська ярмарка», «Дай серцю волю… заведе в неволю», «Ой не ходи, Грицю..» та інші. Всього 14 п’єс.
У 1930 році створено селянський хор в кількості 30 чоловік. Керував хором Фетіс Григорій Семенович. Першими його учасниками були Єршова Т.І.,Бусел О.Г., Плева В.Г.
У 1939 році назва «сільбуд» перейменовується на колгоспний будинок «колбуд» і переміщується у приміщення колишньої єврейської синагоги (у центрі селища). За одними джерелами, під час окупації в 1942 році приміщення колбуда було розібрано (підірвано – за іншими джерелами) німецькими окупантами. З 1935 до 1941 року завідуючим колбудом був Харченко Іван Антонович, а масовиком – Підлипський Степан.
Під час окупації в 1942 році приміщення колбуду було розібрано німецькими окупантами на бліндажі і палива.
Після визволення Менщини в 1943 році під назвою «сільклуб» розміщується у колишній хаті священика по вулиці К.Маркса.
Єршова Т.І. протягом 50 років брала активну участь у художній самодіяльності Макошине, 25 років керувала хором. У 1966 році хор села нараховував 80 чоловік і зайняв І місце на районному огляді.
У 1976 році відкрився новий Будинок культури і розпочав своє існування жіночий вокальний ансамбль «Молодички». У 1982 році ансамбль зайняв І місце в районі як обрядовий. У 1985 році ІІ місце на обласному галузевому огляді.
З 1976 року хор дав більше як 500 концертів. У 1983 році колектив займає ІІ місце в огляді-конкурсі «З піснею по життю», присвяченому 40-річчю визволення Чернігівщини від німецько-фашистських загарбників, а також стає кандидатом на присвоєння «Самодіяльний народний». В цьому ж році хор стає лауреатом І Всесоюзного огляду самодіяльної творчості.
У 1983-1985 роках, присвяченого 40- річчю Великої Перемоги, нагороджений дипломом лауреата. У квітні 1988 року, а також у жовтні 1991 року колектив підтверджує «Самодіяльний народний». У 1987 році хор нагороджений дипломом лауреата ІІ Всесоюзного фестивалю народної творчості.
Джерело: https://bit.ly/31Shx3e
Фото надане Макошинським Будинком культури