Продовжуємо публікацію праці Галини Сироткіної “Із гумором про серйозне”, де вона викладає своє бачення обліку літочислення Мени.
“У минулому році я мала змогу прослухати ряд передач з хвиль радіоприймача на історичну тематику.
В одному з виступів науковця почула, як слід читати та трактувати тексти стародруків, зокрема літописів. Загострювалася увага на тому, що в літопису під одним роком може бути здійснено кілька записів про різні події. Зокрема, мене зацікавило, як слід трактувати рік події, якщо підготовка до бою починалася взимку в кінці року, а бойові дії відбувалися на початку наступного.
Ось тут я і зрозуміла, чому в Лаврентіївському літописі записано 6575 (1067), а в інших друкованих джерелах Мена згадується під 1066 роком. Просто раніше не існувало пояснення, як це слід тлумачити!
Другий рядок тексту і далі, як і належить здійсненню запису в літописі, розповідає про події на Менщині та Сосниччині (примітка: це дві окремі події. А чому так – повідомлю далі).
“Троє братів, а саме Ізяслав, Святослав та Всеволод зібрали своє військо і пішли на Всеслава Полоцького, який на той час перебував на території сучасної Сосниччини.
(Примітка: Всеслав Полоцький любив воювати і грабував місцеве населення. Метою Ярославовичів було приборкати Всеслава).
Військо Ярославовичів підійшло до р. Мена (у тексті “Мьня”). Це назва річки згадується в “Топонімічному словнику України”, ред. М.Янко”.
Продовження буде.
Початок читайте за посиланням
– https://bit.ly/3Bx083c
– https://bit.ly/3LhWgpT