МЕНЩИНА ІСТОРИЧНА.17 листопада виповнилося 115 років з дня народження майстра художнього перекладу, уродженця Менщини, Григорія Кочура
17 листопада минуло 115 років з дня народження класика українського художнього перекладу ХХ століття, поета, літературознавця, громадського діяча, десидента, уродженця села Феськівка – Григорія Порфировича Кочура.
Народився Григорій Кочур 17 листопада 1908 року в селі Феськівка Чернігівської губернії. Грамоти його навчив тато. Ще в дитинстві Григорій прочитав “Кобзар”, а завдяки Біблії опанував церковнослав’янську мову. Французьку освоїв в університеті та ще понад два десятки мов вивчив самотужки.
В 1928 році Кочур вступив до Київського інституту народної освіти (університет імені Т. Г. Шевченка), де завдяки своїм знанням був залучений до перекладу й підготовки антології французької поезії. Після закінчення навчання писав кандидатську дисертацію, вивчав мови, перекладав. Працював у різних містах: Балті, Тирасполі, Вінниці, Полтаві.
Григорія разом з дружиною було заарештовано в 1943 році в Полтаві за приналежність до ОУН. Його звинуватили в “українському буржуазному націоналізмі” та засудили до 10 років таборів, які Кочур відбував в республіці Комі, працюючи на шахті в Інті.
Після звільнення у 1953 році та реабілітації в 1962-му, подружжя Кочурів повернулося в Україну. Вони хотіли оселитися в Києві, але їм заборонили. За допомогою Максима Рильського сім’я Кочурів купила житло в Ірпені.
Найближчий соратник Максима Рильського, Григорій Кочур був неформальним лідером українського перекладацького цеху. Він належав до ключових фігур національно-культурного відродження в Україні в 60-ті роки. Його оселя в Ірпені була центром, де збиралася опозиційно налаштована, творча інтелігенція.
Усі ці роки Григорій Кочур багато й плідно працював, виховуючи нове покоління перекладачів. Його переклади охоплюють XXVI століть. Він багато перекладав, писав статті, друкувався. В 1968 році Кочура прийняли до Спілки письменників, де вийшла його перша збірка перекладів “Відлуння”.
Під час другої хвилі репресій серед української інтелігенції 1973 року Григорія Кочура виключили зі Спілки письменників України, і поновили аж у 1988 році.
В 1989 році видана невелика збірка його віршів “Інтинський зошит”. В 1991-му було видано том вибраних перекладів “Друге відлуння”.
Григорій Кочур – лауреат премії імені Максима Рильського за переклади і Державної премії імені Тараса Шевченка за книгу перекладів “Друге відлуння”.
Тільки у 82-річному віці Григорій Порфирович отримав можливість прийняти зарубіжні запрошення та виступити з доповідями на наукових конференціях у США, Польщі та Чехії в 1992 році.
Григорій Кочур був дійсним членом Наукового товариства імені Тараса Шевченка, нагороджений медаллю Михайла Грушевського. Завдяки його таланту — Софокл, Горацій, Овідій, Гете, Шекспір, Петрарка, Едгар По, Міцкевич, Гюго та багато інших класиків “заговорили” українською.
Григорій Кочур пішов із життя 15 грудня 1994 року у 86-річному віці. Похований на Байковому кладовищі в Києві.
В Ірпені діє приватний Літературний музей імені Г. П. Кочура. Його відкрили в 1997 році діти Григорія, щоб продовжувати справу його життя – сприяти розвитку української перекладацької діяльності та загалом української культури.
Джерело: http://surl.li/ngscn
Підготувала Ольга Довженко