МЕНЩИНА ЛІТЕРАТУРНА. Війна

Сонце Сосниця
ВІЙНА
Пташка вранці, на світанні, нам співає, звеселяє.
Та все ж туга серце крає, бо війна у ріднім краї,
стільки біди наробила, безліч люду вже згубила,
сумом Україну вкрила.
І багато вже сиріток, що за батьком тужать, діток.
А ще жінки-берегині, у тім пеклі гинуть нині.
Бо вони там необхідні, щирі, лагідні й привітні,
медики вони й солдати, хочуть злу війну прогнати.
Нарівні з чоловіками, в бій ідуть жінки і мами,
бо хоробрі вони дуже і до лиха не байдужі.
Нам це треба пам’ятати й завжди їм допомагати.
Волонтерами ставати й необхідне все збирати.
Щоб ГЕРОЇ відчували ту підтримку й не страждали,
від поганої турботи, тих людей, що на роботі, за
це все відповідають, тільки гідності не мають, та
ГЕРОЇВ обкрадають.