Юлія Лісова: “Щодо реабілітаційного відділення.
Давайте чисто гіпотетично змоделюємо ситуацію: місцева влада оголосила громадські обговорення під кодовою назвою “Спасіння реабілітаційного відділення”. Я, як людина із активною громадською позицією вирішила взяти участь у обговоренні.Для цього у мене повинна бути хоча б якась пропозиція, наголошую – хоча б якась, не кажучи про те, що вона повинна бути хоча б трохи змістовною. Правильно? Правильно! Я ж умію мислити? Так умію.
Тоді починаємо – щоб внести якусь пропозицію, для початку я повинна ознайомитись із роботою установи, треба ж мати уяву, чим живе лікарня, чим цікавиться, які у неї проблеми, які успіхи, сильні та слабкі сторони установи. Припустимо, що все склалось і я отримала те, що мене цікавило.
Далі мене б зацікавило, які спроможності має місцевий бюджет, чи може він надати лікарям якісь додаткові заохочувальні блага. На скільки я розумію, бюджет Менської громади такими потужностями не володіє. Коли у нас був район, були більші можливості, було більше фінансування, питанням лікарні займався голова райради, будували житло, виділяли кошти на ремонти, придбавали обладнання і т.д., бо було більше грошей і можливостей.
Чи може територіальний бюджет забезпечити фінансову підтримку? Припустимо, наголошую, припустимо, може. Збудували квартири, виділили доплати до зарплат, виділили кошти на відпочинок, путівки, створили умови для комфортної роботи – приїжджайте і працюйте! Чекаємо!
Але цього мало, розумієте – мало! Людина не робот, вона не може жити однією роботою і зарплатою, щоб прийти після роботи у квартиру і сидіти там, чекати наступного робочого дня. Людині, особливо молодій, треба дозвілля. Що ми можемо у нашій Мені запропонувати? Що у нас є? Засраний парк, фонтан, який усім не на часі, а мені на часі, я там біля фонтану відпочивала душею. У нас кіно показують? У нас можно в Будинок культури сходити на виставу місцевого драматичного гуртка? У нас на пляж можно піти? У нас є кафе достойне?
Був пляж у Остречі всі туди їздили загорати – замуровали доступу нема, приватна територія. Озеро що в Остречі, що на пляжі заросло різаком. Макошино – пляж засраний, Максаки – пляж засраний.
Що їм, тим молодим спеціалістам, тут робити? А ще особливо, якщо не одружені, то взагалі хоть завий!
Окрім дозвілля, запорука успіху закладу – дружній колектив. Як там у них із цим? Щось мені здається, що не дуже.
І от що я можу запропонувати по спасінню реабілітаційного відділення, що? НІЧОГО. Хочу запропонувати, а нема чого. От і всьо, всьо!
А нє, прийшла одна думка! Давайте усією Меною задонатимо на реабілітаційне відділення, так щоб до кінця року вистачило фінансування, а головний лікар, депутати, місцеве самоврядування хай придумують рішення, хай звертаються до районного бюджету за додатковим фінансуванням. Немає у районі грошей, є ж районні депутати – хай звертаються за грошима та порадами до обласного бюджету. Вони ж, депутати, існують, ну вони ж теж громада, і більше знають усі тонкощі, для того вони і обирались.
Дякую за увагу”.
До публікації. Коментар читача про припинення фінансування реабілітаційного відділення у Мені – go.mmedia.com.ua/t5cU4U
“Менщина”