У селі Стольне на Менщині колись стояв палац, який спроєктував сам Джакомо Кваренгі – один із найславетніших зодчих доби. Звів його тут не випадковий вельможа, а людина, що піднялася до самої вершини влади Російської імперії, – канцлер Олександр Безбородько. Бо саме Стольне було родовим гніздом Безбородьків, і звідси, із Менщини, тягнеться коріння цієї дивовижної кар’єри.
Олександр Андрійович Безбородько народився 1747 року в Глухові, тодішній столиці Гетьманщини, у родині козацької старшини. Його батько, Андрій Безбородько, був генеральним писарем, а потім генеральним суддею – одним із найповажніших урядовців краю. Саме батькові й належало село Стольне на Менщині.
Здобувши освіту, молодий Олександр почав службу при гетьмані Кирилі Розумовському, а далі його помітили в Петербурзі. Кар’єра пішла стрімко вгору: він стає секретарем імператриці Катерини II, відає її листуванням, а згодом – і всією зовнішньою політикою імперії.
Сучасники переказували про його феноменальну пам’ять і працездатність: він тримав у голові безліч державних справ і міг диктувати одразу кільком писарям. Катерина II цінувала його надзвичайно – мало хто з її оточення мав такий вплив на справи держави.
Безбородько виявився блискучим дипломатом. Через його руки проходили найважливіші державні справи – від мирних угод до приєднання Криму. Саме він 1791 року очолив російську делегацію на переговорах у Яссах, що завершили чергову війну з Туреччиною. 1797 року новий імператор Павло I надав йому найвищий чин у державі – канцлера – і титул найсвітлішого князя. Хлопець із гетьманського Глухова став однією з наймогутніших людей величезної імперії.
Разом із чинами прийшло й казкове багатство. Та попри столичний блиск, Безбородько не забував родового гнізда. У Стольному він заходився будувати маєток, гідний свого нового становища.
Для будівництва Безбородько запросив Джакомо Кваренгі – італійця, який зводив палаци для самої Катерини II. У Стольному виріс розкішний панський палац – за переказами, зведений для матері Олександра, Євдокії Яківни. Навколо розбили парк зі ставками, островами й місточками. А 1782 року Олександр звів тут велику Андріївську церкву – як усипальню над могилою свого батька Андрія.
Так менське село на якийсь час перетворилося на справжню вельможну резиденцію, де імперська пишнота поєдналася з пам’яттю про козацьке коріння роду.
Олександр Безбородько помер 1799 року в Петербурзі, лишивши по собі величезні статки й репутацію одного з найрозумніших державців свого часу. Прямих спадкоємців він не мав, тож маєтки роду згодом перейшли до інших власників.
А ім’я Безбородьків не згасло. На кошти роду в Ніжині постала славнозвісна Гімназія вищих наук князя Безбородька – той самий навчальний заклад, де згодом здобував освіту Микола Гоголь. Так прізвище менської старшини закарбувалося і в історії української культури.
А Стольному судилася непроста доля. Палац Кваренгі, що пережив самих Безбородьків, не пережив XX століття – його розграбували й знищили більшовики у 1920-х роках. Загинули й інші споруди колишньої садиби.
Та дещо встояло. Андріївську церкву, яку Безбородько звів над могилою батька, радянські лихоліття оминули – вона стоїть у Стольному й донині, нагадуючи про той далекий час. Зберігся й старий панський парк зі ставками.
Сьогодні Стольне – звичайне село Менської громади. Та його історія зберігає згадку про те, як хлопець із роду менської старшини піднявся до вершини імперської влади – і повернув частину тієї величі сюди, на рідну Менщину.
Джерела: Вікіпедія («Безбородько Олександр Андрійович»); Велика українська енциклопедія (vue.gov.ua); Менський краєзнавчий музей імені В. Покотила; landmarks.in.ua. Світлини – з відкритих джерел (Вікісховище).
P.S. Якщо у ваших родинних архівах збереглися старі світлини Стольного чи інших сіл Менщини – надсилайте нам: @mmedia_addnews_bot