Про різнокольорову археологію та людей, які шукають скарби на Менщині


Археологічні розкопки можна спостерігати не лише в пригодницьких фільмах, а й на Менщині. Офіційні розкопки в нашому районі зараз не проводяться, а от нелегальні любителі цієї справи копають. “Менщині” вдалося поспілкуватися з одним із неофіційних археологів, звісно, на умовах анонімності.

Археологія
Violity.com – один із найпопулярніших сайтів, на якому українські археологи діляться фотографіями своїх знахідок.

– Навіщо люди займаються нелегальними розкопками?

– Є дві категорії нелегальної археології: “сіра” і “чорна”. “Сірі” археологи шукають історичні пам’ятки задля культурного збагачення. Знахідки, як правило, залишають собі або ж віддають до музеїв. Таких копачів більше цікавить історія місцевості, де проводять розкопки та сам процес. Фактично, для них знайдені речі – це просто сміття, а цінність має інформація, яку вони несуть.

Якщо знаходиш якусь річ на певному культурному пласті, вона, перш за все, дає можливість побачити як жили тоді люди, уявити їхній побут, технології. Інколи диву даєшся, як за допомогою самих примітивних знарядь робили дуже складні предмети.

“Чорні” археологи копають тільки задля наживи. Вони також вивчають карти, історію місцевості, але копають тільки там, де можна знайти щось цінне. Як правило, це організовані групи з висококласним обладнанням і охороною. Вони копають все підряд, не дивлячись на могили, людей чи культурну цінність. Продають свої знахідки на “чорному” ринку.

– З чого починаються археологічні розкопки?

– Починається все з казок про скарби. Мабуть кожен мріяв і собі знайти якийсь скарб і розбагатіти. Отак і починають шукати.

Спочатку треба придбати металошукач. Коштує найпростіший від двох тисяч гривень. Вартість професійного обладнання вже обчислюється в тисячах доларів.

Але яке б не було обладнання, головне – це удачливість. Якщо людина везуча, вона може і у себе на городі, копаючи картоплю, знайти цінні предмети. А якщо удача вас не супроводжує, не допоможе навіть самий дорогий металошукач.

Потім настає стадія вивчення історії того чи іншого місця. Копають в основному там, де найбільш вірогідно жили люди у давнину. Як правило це території недалеко від річок, там де були старі поселення.

– Які місця в Мені користуються популярністю?

На Чернігівщині, в тому числі і на Менщині шукати можна всюди, навіть у самих непідходящих місцях. Бо ця земля просто клондайк на археологічні пам’ятки всіх епох. Хоча вже пристойно проріджений. Найчастіше копають на полях, біля річки. Цінною територією є центр Мени, але він закритий будівлями, асфальтом.

За законом категорично заборонено проводити пошуки на території археологічних пам’яток. За таке можуть і посадити. Тим більше, що це нерозумно – вони вже давно досліджені офіційними археологами, а отже там навряд щось можна знайти.

– Що вам вдавалося знайти?

– Речей з дорогоцінних металів, особливо із золота, у давнину було дуже мало. Горщики з золотом, скарби у скринях – це все лише казки. Якісь дорогоцінні прикраси з цього металу могли дозволити собі тільки дуже багаті люди, тому відкопати золото майже неможливо. Якщо щось і знаходять, то це схованки чи загублени речі вже сучасного періоду десь з початку 20-го ст..

Поширеними були вироби з міді та мідних сплавів, вони попадаються найчастіше. Іноді трапляються вироби з срібла. Першою моєю знахідкою була прикраса давньоруської жінки домонгольського періоду XI-XII століття. Знайшов її випадково, просто випробував металошукач на городах.

Вдавалося знаходити монети, наконечники стріл і залишки ножів, прикраси, предмети побуту.

– Совість не турбує через те, що займаєтесь розкопками незаконно?

– У науковців до нелегальних археологів негативне ставлення. Звичайно, їх можна зрозуміти, побачивши сліди роботи «чорних» археологів. Тому таку діяльність всіляко намагаються заборонити. Але не варто всіх рівняти. Для багатьох людей це просто хобі, як для когось рибалка, наприклад.

Яка шкода для науки буде, коли такий археолог назбирає жменю ґудзиків, пряжок та інших дрібничок, десь на лузі, в лісі? Та ніякої.

Мені здається, що держава могла б використати пошуковий потенціал нелегалів задля науки. Можна було б придумати якийсь механізм, щоб ті ж «чорні» археологи могли здати свої знахідки державі. Спробувати якось легалізувати та організувати їх діяльність.

Давні речі не просто лежать у землі, вони поступово там пропадають. Особливо процес руйнації посилився у 20-му столітті, коли в землю почали сипати всіляку хімію. Сучасна хімія розчиняє не тільки залізні та мідні предмети, а навіть хімічно стійкі срібні. Може так статися, що через років двадцять вже нічого буде шукати. Що краще – цілий предмет в приватній колекції, чи взагалі нічого?

Офіційна наука останні десятиліття за браку коштів взагалі нічого не робить, спитайте у науковців – коли у вашому Менському районі останній раз проводились розкопки?

Ігор Андрієнко: “Чорна” археологія – це злочин проти історії”

Ось що думає про незаконну археологію молодший науковий працівник Менського краєзнавчого музею ім. В. Ф. Покотила Ігор Андрієнко:

— На мій погляд «чорна» археологія – це просто злочин проти історії. Знахідки незаконних археологів осідають в приватних колекціях. Мало того, що їх ніхто не побачить, так ще й втрачається історія, яка супроводжує кожен предмет. Археологічні знахідки мають перш за все культурну цінність і повинні зберігатися в музеях.

Свого часу на Менщині було знайдено дуже багато археологічних пам’яток. Більшість можна побачити в нашому музеї. А те, що знайдуть «чорні» археологи вже ніхто не побачить і не зможе оцінити високу культуру і мистецтво наших пращурів.


0 Comments