Пенсія, пральний порошок та пряники на здачу. Як журналістка “Української правди” побувала у ролі поштарки на Корюківщині


Алина Полякова

“Листоноша — це досить умовна назва, бо що вона означає? Той, хто носить листи.

Дійсність же така, що листоноші розносять і листи, і пенсію, і приймають платежі за комунальні послуги, і продають пральний порошок та макарони. Та навіть це ще не все.

Щоб з’ясувати, які ще додаткові функції виконує український поштар, чим він живе та як ладнають українські пенсіонери з “Укрпоштою”, автор направилась у Корюківський район…

Спочатку я радію: ми веземо пенсії, а, отже, веземо щастя. Однак пенсії у розмірі 1500-2000 грн не дотягують навіть до мінімального поняття “щастя”.

Це виявляється найскладнішим. Спочатку віддати самотній бабусі півтори тисячі гривень і відразу забрати 300 за комунальні послуги. Ще на 100 вона візьме пральний порошок, олію та цукерки. На решту виживатиме місяць.

Мене заспокоюють, що гроші в селі нема куди витрачати. Магазин, як і пошта, приїжджає раз на тиждень, а їжа переважно береться з городу. Проте втішає це мало, а замислитися, у тому числі про своє майбутнє, змушує….”

Повний варіант того, як автор їздила селами Корюківщини разом з Укрпоштою, читайте за посиланням: https://www.epravda.com.ua/rus/publications/2019/08/9/650417/

Джерело: “Наша Корюківка” http://bit.ly/2MYKWD1


0 Comments