Микола Довгий: “Техніка і бізнес – це у мене від діда-прадіда”


Зараз Миколу Довгого у районі знають як директора СТО та власника магазину “У Миколи”. “Менщина” дізналася про шлях становлення успішного підприємця.

Микола Довгий
Микола Довгий

Школа у родовому помісті генерала

Народився Микола Олександрович у селі Шабалинів на Коропщині. Ріс з мамою сам, без батька. Навчався у місцевій середній школі, в якій у 1980 році було більше 400 учнів. Школа має цікаву історію: перша радянська жінка-хімік Віра Богдановська-Попова на території свого родового помістя, яке належало генералу Попову, організувала школу і потім підтримувала її роботу.

Від прадіда до діда

Хист до техніки Микола мав ще змалечку, мабуть через те, що і діди і прадіди були “ремесленними” людьми – столярами, чоботарями, виготовляли вози і таке інше. А бабусі активно ткали полотно і заробляли на цьому гроші.
У школі на гуртках займався радіо, брав участь у роботі гуртка юних техніків, робив фотографії. Навчання йшло легко – вчився на “четвірки” і “п’ятірки”.

Аеросани з журналу

Ще у шкільні роки, разом з друзями, майстрував аеросани, креслення яких знайшов у тогочасному технічному журналі для молоді. Виписував їх чималенько – це і “Юний технік”, і “Моделіст конструктор”, і “Техніка молоді”. Аеросани так і не добудували, але сам процес дуже захопив хлопців і підштовхнув до більш глибокого вивчення техніки.

Викладач, який знав усе

Після школи вступив у харківський автотранспортний технікум. Потім два роки відбув у армії в залізно-дорожніх військах, а після армії закінчив навчання у технікумі.
– Пам’ятаю одного викладача, Рюміна Миколу Нікіфоровича, – згадує Микола Олександрович, – справжній професіонал, про техніку знав усе, йому можна було будь-який гвинтик показати і той знав з якої він машини, і всі особливості її експлуатації – просто суперову мав пам’ять. Знав усі деталі від усіх тогочасних автомобілів.

Приїхав у Мену на екскурсію і залишився жити

– Перша робота – чотири роки у рідній школі лаборантом у фізичному та хімічному кабінетах. Робота непогана, але хотілося чогось більшого. Так, приїхали з другом у Мену в зоопарк на екскурсію, а заодно і місто подивитись. Мена дуже сподобалась. У той же день побачив гарний будинок, який продавався – він мені сподобався і я його купив, переїхав жити у Мену.

Початок бізнесу в 90-му році

У 92-му році нам запропонували взяти кредит на один мільйон рублів. Я відмовився
– На роботу влаштувався в автоколону на сиркомбінаті, потім, у лютому 1990 року, розпочав підприємницьку діяльність. Купив необхідне обладнання і відкрив студію звукозапису в приміщенні побуткомбінату. Купувати апаратуру довелося дорожче, аніж вона коштувала насправді, адже купував не лише техніку, а власне сам бізнес.
Пам’ятаю, як у 92-му році нам запропонували взяти кредит на один мільйон рублів. Відмовився, бо тоді ще не звик мислити такими сумами. А ті, хто оформили подібні кредити, під час шаленої інфляції швидко з ним розрахувалися і дуже розбагатіли.

“Бубль-гум”, “Марс”, “Снікерс”

– У студії пропрацював 2 роки, а потім відкрив власну справу по виробництву і продажу морозива “Марс”. Ще через рік збудував ларьок “Байкал” у якому продавалися газовані напої та кондитерські вироби іноземного виробництва – жуйки, шоколад, печиво та таке інше. Паралельно з “Байкалом” відкрив ларьок на території районної лікарні. Цей ларьок згодом замінив на вагончик, а ще пізніше на його місці збудував сучасний магазин “У Миколи”.

Одна з перших іномарок у Мені

– Під час розвитку торгівлі техніку не кидав ніколи. У 92-му році придбав автомобіль “Форд-ескорт”, це була одна з перших іномарок у Мені. У 95-му мене запросили працювати на СТО – робітники запропонували чернігівському керівництву мене на посаду керівника. Згодився, бо ще з дитинства було бажання мати справу з автомобілями.
Робота цікава, додає життєвих сил та енергії. За перший рік зробив кардинальні технічні зміни, зміцнив колектив. При тяжких умовах в країні нам вдалося розширити кількість пропонованих послуг, підняти їх якість.

Чисте сумління понад усе

– Маю трьох синів, старший закінчує фармацевтичну справу, менші ще навчаються. По життю вкладаю в них важливість таких якостей характеру, як професіоналізм, чесність, порядність і відповідальність. Як від себе, так і від близького оточення вимагаю достойної поведінки. Дуже боляче реагую на різні випадки, коли порушуються моральні норми поведінки серед людей. Але вірю, що бути добрим і чесним в остаточному розрахунку буде вигідніше.


0 Comments