МЕНЩИНА ІСТОРИЧНА. Відомі жінки Менщини.Євдокія Михайлівна Забіла


Менський краєзнавчий музей імені В.Ф. Покотила

Євдокія Михайлівна Забіла народилася 4 серпня 1716 року в Переяславі. Батько – Михайло Тарасович, мати – Марія Ільївна Трощинська. Батько був генеральним суддею Війська Запорізького, активним учасником походів на Крим, Польщу. Брав участь у взятті Батурина у 1709 році. У Полтавській битві був на стороні Петра I. Згодом, у 1728 році призначений Генеральним Суддею. З 1734 року по 1750 входив до так званого Уряду Гетьманщини. Дана організація складалась із трьох представників Російської імперії та трьох представників Гетьманщини. Від останньої входили, крім Забіли, ще й Яків Лизогуб та Андрій Маркевич. Це часи правління імператриці Анни Іоанівни. Сам старшинський рід Забіл бере початок з XVI ст. і в основному представлений на Чернігівщині.

Її старша сестра, також Євдокія (1689 р. н.), була дружиною Менського сотника Івана Гнатовича Сахновського (1677 – 1768 рр.), сина відомого Менського сотника – Гната Васильовича Сахновського.

У 1736 році Євдокія Михайлівна вийшла заміж за Андрія Яковича Безбородька (1711 – 1780 рр.). Родина оселилася у тодішній Гетьманській столиці – Глухові. Там і народилася більшість дітей.

16 травня 1740 року цариця Анна Іванівна пожалувала (подарувала) с. Стольне Андрію Яковичу Безбородьку, родоначальнику знатної української дворянської родини, що оселився там, вийшовши у відставку в чині генерального судді Малоросійської військової канцелярії. Був великим землевласником. Будинок родини розміщувався неподалік села – на хуторі, чи як в той час почали називати, – економії.

У шлюбі мали трьох доньок: Ганна(1737 – 1805 рр.), Уляна(1742 – 1776 рр.), Тетяна (1751 – 1805 рр.) та двох синів: Олександр (1747 – 1799 рр.), Ілля (1756 – 1815 рр.).

Так, старший Олександр Андрійович – український старшина, дипломат і державний діяч часів Катерини II. Починаючи з 1797 року, канцлер і світлійший князь, один з найбільших землевласників тих часів, меценат – на його кошти побудовані Гімназія вищих наук у Ніжині та Домницький монастир на Менщині.

Молодший – Ілля Андрійович – український шляхтич, генерал-поручик, граф, сенатор Російської імперії, дійсний таємний радник. На кошти старшого брата побудував Гімназію вищих наук у Ніжині, для цього віддавши територію свого маєтку, побудував будівлі Домницького монастиря. У склепі головного собору поховав свого сина – Андрія Ілліча – останнього з Безбородьків по чоловічій лінії.

2 березня 1780 року помирає чоловік Євдокії Михайлівни – Андрій Якович Безбородько. Над його могилою, на кошти старшого сина Олександра, у 1782 році будується Андріївська церква в стилі класицизму. Архітектором вважається Джакомо Кваренгі. Це був один із найвідоміших архітекторів того часу. У вівтарній частині був збудований склеп для Андрія Яковича.

Для своєї матері Олександр Андрійович Безбородько будує у центрі Стольного величезний палац строгих класичних форм, який мав 70 кімнат та з’єднувався напівкруглими переходами зі службовими двоповерховими флігелями, наполовину замикаючими великий парадний двір з клубом посередині. А головний вхід прикрашали ліхтарі і чотири мідні гармати. Ансамбль доповнювали башти біля в’ їзду. Цікавої архітектури були й інші надвірні служби, оточені величезними розлогими дубами. Але найбільш цікавим у всіх відношеннях було приміщення оранжереї, яка слугувала справжньою окрасою садиби (на жаль, не ввесь архітектурний ансамбль зберігся до наших часів). Не збереглася і Преображенська церква, що стояла навпроти в’їзду. Вона розглядалася як друга усипальниця Безбородьків.

Але мати так і не наважилася переїхати в нове обійстя. Жінка вважала, що коли літні люди переїздять в нове житло, то це скоро призводить до їх смерті.

Померла Євдокія Михайлівна 5 липня 1803 року. Була похована поруч з чоловіком у родинному склепі при Андріївській церкві в Стольному.

Джерело: https://bit.ly/3Z8M2gJ


0 Comments