МЕНЩИНА ІСТОРИЧНА. Церква у Березні була спалена разом із жінками та дітьми


Матеріал Менського районного краєзнавчого музею імені Покотила

Вперше в літописі Березна згадується під 1152 роком як Березой. Є перекази, що в давні часи Березна була місцем заслання. Поблизу селища знайдені монети 2 століття, а також курганний могильник і городище періоду Русі (X – XIII ст.), які були залишками міста Березоя.

Згідно зі стародавніми переказами, Березой (Березна) пішла від березових лісів, які росли навколо першого поселення в цій місцевості. У місті протікали три невеликі річки, які оточували міський вал: Сухоносівка, Менська, Клевень. З’єднавшись, вони утворювали річку, яка мала назву Гайстрова Струя. Вона протікала через все передмістя і впадала в річку Березу, що впадала в Десну.

В IX – XI століттях Березой (Березий) входило до складу Чернігівського князівства. У 1239 році місто було спалене монголо-татарами.

Березовську фортецю захищала не тільки княжа дружина, а і все доросле населення взяло зброю. Захисники самі зруйнували підйомний міст, що знаходився біля виїзних воріт, тим самим відрізавши собі останній шлях для порятунку. Усі захисники Березни полягли в бою, а жінки та діти шукали порятунку в старій дерев’яній церкві Благовіщення, яка стояла на пагорбі поряд із Замковищем. Церква була спалена разом із останніми захисниками.

Як сповіщають старовинні перекази, під час будівництва нової церкви Благовіщення у XVIII столітті було знайдено в попелі багато людських кісток.

У 1500 році Березна в складі Чернігово-Сіверської землі перейшла до складу Росії.

Підготувала до публікації Світлана Чичкан


0 Comments