МЕНЩИНА ІСТОРИЧНА. Трагедія євреїв Макошине


Людмила Леонтієва, щомісячна газета Чернігівської єврейської общини “Тхия” №3 від 30 березня 2018 року

Жертвами німецько-фашистського терору стали громадяни єврейської національності. На 1920 рік євреї складали 7,5% населення Макошине. У 1925 році 7 сімей (49 чоловік) виїхали із села і заснували у Херсонській області єврейський колгосп “Най Макошин”.

У Макошине була єврейська община. Біля залізничного переїзду стояла двоповерхова синагога, яку побудував Бас Мойсей – багата людина, яка займалася сплавом лісу. У 1939 році у приміщенні синагоги було розташовано “колбуд” (колгоспний будинок), а під час окупації ця велика і красива будівля була розібрана німцями на паливо і побудову бліндажів.

У листопаді 1941 року за Десною у районі сучасних казарм (місце точно не встановлено), було розстріляно більшість макошинських євреїв. Наші односельці з болем згадують про ці жахливі події. Саповська Катерина Михайлівна розповідає: “Євреям наказали зібратися і колоною повели через залізничний міст. Як їх розстрілювали – ми не бачили. Можливо, свідками були жителі задесенських сіл. Одній жінці вдалося врятуватися. Імені її не пам’ятаю, всі її називали Безручка або Безпучка, бо на одній руці у неї не було пальців.

Так ось, коли почали розстрілювати, вона раніше впала до ями і була прикрита тілами убитих. Прийшла ніч, яму ніхто не закидав. Жінка вночі вилізла з ями і пішла до села Ядути. Кажуть, що вона там всю війну пережила, ховаючись від німців. Заробляла собі тим, що шила людям одяг. Гарною була швачкою. Після війни з’явилася в селі ненадовго. Жінку було викликано до суду над колишніми поліцаями як свідка”.

Бреус Галина Афанасіївна розповідає, як одна 10-річна дівчинка Юфа Віра просила поліцая не вбивати її. Вона падала на коліна, благала помилувати її, називала себе українкою, бо її мати була українка. Незважаючи на благання та сльози, дівчинку розстріляли. Один хлопчик намагався врятуватися втечею, але його наздогнав поліцай і вбив. Таке творилося, аж важко згадувати. Найжорстокішими були наші поліцаї та угорські солдати.

“Серед розстріляних дітей була дівчинка 9 років Речицька Фаня, з якою я в школі сиділа за однією партою, – згадує Мамоток Ганна Михайлівна. – Ми з нею проводили весь вільний час і влітку. Завжди були разом. Обірвала фашистська куля її життя, її братиків, її рідних, як і інших розстріляних діточок з родинами”.

Хтось звернувся до німецького коменданта, щоб врятувати дітей. Він відповів: “Ці списки складали ваші односельці. Ми ж нікого тут не знаємо”.

“У нашій хаті жив німецький офіцер, – згадує Галина Афанасіївна. – А на печі протягом 2 тижнів переховувалася єврейська дівчинка. Потім вона кудись поділася. Вийшла і не повернулася. Звали її Ціля Болотіна. Чи знав про це офіцер? Не можу сказати. З нами він розмову про це не вів”.

27 вересня 2018 року у Макошине було відкрито пам’ятник розстріляним євреям.

Фото 1: Речицька Фаня (другий ряд, друга праворуч), Мамоток Ганна (другий ряд, третя праворуч).

Фото 2: відкриття пам’ятнику розстріляним євреям.


0 Comments