МЕНЩИНА ІСТОРИЧНА. Подвиг героя Петра Лишафая


Петро Лишафай – колишній командир батальйону 98-го стрілецького полку 23-ї стрілецької дивізії 61-ї армії 1-го Білоруського фронту, майор, воїн-учасник Берлінської наступальної операції.

Народився Петро Іванович 22 серпня 1913 року в селищі Березна в родині селянина.

У листопаді 1935-го призваний до лав Червоної Армії. У 1939 році закінчив курси молодших лейтенантів. Служив командиром відділення в окремому батальйоні зв’язку та помічником командира взводу 20-го стрілецького полку 7-ї стрілецької дивізії Київського особливого військового округу. В 1939 році був відряджений до Осоавіахім, залишений у кадрах Червоної армії. У 1941 році закінчив курси «Постріл».

У боях Другої Світової війни – з червня 1941–го. Командував мінометною ротою на Південно-Західному фронті. Був поранений, після госпіталю у квітні-жовтні 1942-го навчався на курсах командирів стрілецьких батальйонів при штабі Брянського фронту. В жовтні 1942 – січні 1944 року командував окремими штрафними ротами у 2-й танковій та 65-й загальновійськовій арміях на Центральному фронті. З січня 1944 року знаходився в розпорядженні Військової ради 61-й армії. З серпня 1944 року був командиром стрілецького батальйону на 1-му Білоруському фронті.

У ході Вісло-Одерської наступальної операції 13-14 січня 1945 року командир батальйону 89-го стрілецького полку майор Петро Лишафай організував прорив укріплення оборони противника на Магнушевському плацдармі в Польщі, потім під час форсування річки Пилиці в районі населеного пункту Дембно в шести кілометрах на південний схід від міста Могельніца й захоплення цього села. Батальйон відбив ряд контратак противника, завдав йому значних втрат і забезпечив переправу на плацдарм головних сил полку.

Подвиг героя. Яким він був?

Важкою водною перешкодою виявилася річка Пилиця для батальйону Петра Лишафая на шляху до Берліна. Біля її берегів горніли смуги води, а середина була вкрита льодом. Значить, при форсуванні треба і плисти, і повзти по льоду, тягнучи за собою засоби переправи. І все це – під ураганним вогнем нацистів.

І за річкою, як встановила розвідка, наших воїнів підстерігали три лінії потужних укріплень, суцільні смуги дотів і дзотів, дротяних загороджень та мінних полів. «Неприступним валом» охрестили нацисти цю оборону, що її ніколи не подолає Радянська армія.

«Міцний горішок» – так оцінив «вал» і командир дивізії, коли становив перед батальйоном майора Лишафая бойове завдання.

Уночі батальйон із заздалегідь заготовленими підручними засобами добрався до річки. Ще раз перевіривши готовність підрозділів до штурму, майор Лишафай на світанку дав сигнал почати артпідготовку.

Першу смугу оборони противника на тому березі вкрив шквалом вогню. Протягом тридцяти хвилин снаряди здиблювали землю, нацистські споруди, нищили гітлерівських солдатів та офіцерів. Потім Петро Іванович переніс вогонь на другу смугу оборони ворога й негайно віддав наказ почати форсування річки.

Після прориву третьої лінії Петро Лишафай наказав закріплюватись на зайнятих рубежах. І вчасно! З тилу ворога поспішали нацистські танки. Але батальйон устиг підготуватися до відбиття контратаки. Бій із танками тривав кілька годин. Втративши п’ять машин, гітлерівці були змушені відступити. У цей час річку пилицю форсували головні сили дивізії. Плацдарм був розширений по фронту і в глибину до сорока кілометрів.

Джерело: Менський краєзнавчий музей імені В.Ф Покотила


0 Comments