МЕНЩИНА ІСТОРИЧНА. До історії Максаківського Спасо-Преображенського монастиря


Дмитро Казіміров

Опрацьовуючи матеріали Генерального опису Лівобережної України 1765–1769 рр. до історії Менської сотні, віднайшов цікаву та розлогу інформацію про забудову, господарство та мешканців Максаківського Спасо-Преображенського монастиря, що знаходився неподалік села Максаки (Менського району Чернігівської області). На думку дослідників, впродовж другої половини XVII ст. будівничими обителі був сформований унікальний, та водночас раціональний за плануванням та композицією ансамбль одного з небагатьох потужних оборонних монастирів Лівобережної України, який майже три століття був окрасою придеснянських ландшафтів.

Спочатку перенесемося до середини XVII ст., коли відомий меценат, державний та політичний діяч Речі Посполитої Адам Кисіль у 1642 р. дозволив ченцям Трубчевського монастиря оселитися в своїх володіннях у Менській волості. Впродовж 1645–1646 рр. вони перебралися на нове місце, а з-під Трубчевська (сучасне місто Брянської області РФ) плотами по р. Десна була перевезена й дерев’яна церква. Обитель була заснована на лівому березі річки поблизу Максаківського перевозу, де раніше знаходився монастир за московських часів. Своєю грамотою 1646 р. Адам Кисіль надав ченцям «деревню» Максаки, а заповітом 1650 р. – «ключ задесенський красноставський», до якого входили села Ховми, Красний Став, Ядути, Прачі (Пральники) та Високе.

На початку 1650-х рр. в монастирі була дерев’яна церква в ім’я Введення Богородиці, а в 1653 р. розпочалось будівництво мурованого Спасо-Преображенського собору. В описі за лютий 1654 р., зазначалося, що стіни храму зведені «по вікна нижчі. Довкола того монастиря огороджено дубовими колодами… В монастирі будівничий чорний піп Іоасафа», він же ігумен обителі Іоасаф Осиповський. Існує припущення, що в той час була збудована й монастирська дзвіниця.

На фото: фрагмент з репродукції портрету Адама Киселя із зображенням Максаківського монастиря

Джерело: http://bit.ly/34YAUYB


0 Comments