Матері загиблих у АТО менян звинувачують військового комісара у порушенні закону про мову


Менянка Любов Жеребило, мати загиблого в АТО Вадима Жеребила, сьогодні, 15 жовтня, на своїй фейсбук-сторінці опублікувала пост про інцидент, що стався вчора під час мітингу на алеї Героїв:

“Вчора, під час проведення заходів святкування Дня Захисника України, на Алеї Героїв, звернулися до військового комісара Менського РВК Юрія Давидюка з проханням допомогти у вирішенні деяких проблемних питань.

Попросили спілкуватись державною мовою, бо пан військовий комісар “разгаварівал на руском язикє”. Почули відповідь, “что ето єво радной с дєцтва язик, он панімаєт украінскій, но не абязан на ньом гаваріть”. Після пояснення, що він знаходиться не в колі своєї сім’ї, не в себе дома, а на публічному заході, як посадова особа, знову ж таки відповів, що ми “нє далжни указивать, на каком язикє єму гаваріть”.

Після зауваження, що на сьомому році війни, на якій загинули наші діти, ми не хочемо спілкуватись мовою агресора, “нарвались” на відверте хамство пана військового комісара. І для нього абсолютно не мало значення, ДЕ він знаходиться (на Алеї Героїв, які заплатили життям за те, щоб не вмерла наша мова, наша земля, наша держава) і з КИМ говорить (з матерями загиблих воїнів і з дружиною бойового офіцера).

В зв’язку з цим виникають такі питання:
1) Як на такій посаді опинилася людина, яка не знає державної мови?
2) А якщо знає і принципово відмовляється нею говорити, порушуючи Закон України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”, то хто він є – колаборант, ворог? Хто?
Пам’ятаєте вислів: “россия заканчивается там, где заканчивается русский язьік”?

Я не хочу, щоб мою країну Україну, за свободу і незалежність якої віддали життя тисячі кращих її синів і доньок, вважали просто “трохи іншою росією”.

P.S. Фотографії взяті із сторінки пана військового комісара Юрія Давидюка. То єдина світлина у військовій формі, яка там є. Ніякої причетності до професії військового я там не знайшла (окрім того, що працює в Міністерстві оборони),
ЖОДНОЇ!!! згадки про війну чи про загиблих немає” (джерело: https://bit.ly/3k21k3l ).

У коментарях було зазначено, що “ГО “Родинне коло загиблих героїв” готує по цьому факту запит”.

Представник Чернігівського обласного військового комісаріату Вадим Лильчицкий повідомив, що за даним фактом обласним військовим комісаром призначено службове розслідування.

Також сьогодні фейсбук-сторінку Юрія Давидюка переглянути вже не можна. Автор поширив його лише для невеликої групи людей, змінив його аудиторію або видалив.

Юрій Давидюк в особистій розмові із “Менщиною” повідомив свою точку зору на цю ситуацію: “Після закінчення мітингу до мене дійсно підішли матері загиблих у АТО хлопців та дружина учасника АТО Сергія Мурованого. Вони просили допомоги у вирішенні деяких питань.

Я відповів, що це можна вирішити. Пані Людмила Мурована зробила мені зауваження щодо російської мови. Я пояснив, що мені легше спілкуватися російською, адже я народився і виріс у Городні, де майже всі спілкуються російською.

Коли я побачив, що назріває конфлікт, то привітав їх ще раз зі святом, попрощався і пішов. Ніякого “хамского” відношення до них не було.

Я дуже поважаю українську мову, можу спілкуватися нею. Я тоді не виступав, а вів особисте спілкування. Тому вважаю за доречне спілкування російською.

Щодо того, що у мене немає фото у військовій формі. Нам категорично заборонено розміщати такі фото. Щоб не можна було ідентифікувати. Ті фото, що взяла пані Любов Жеребило, були приватними, лише для друзів. У повсякденному житті я ношу військовий одяг постійно, “берци” вже 15 років не знімаю.

Я завжди відкритий до спілкування. За рік моєї роботи у Мені до мене жодного разу ніхто із матерів загиблих хлопців не звернувся за допомогою. Хочу наголосити, що я готовий допомагати. Зроблю все, що у моїх силах”.

До речі, спілкувався із “Менщиною” пан Давидюк українською мовою.


0 Comments