Федір Фесюн: “У 22 роки я розпоряджався мільйонами рублів та сотнями працівників”


Федір Фесюн - менський міський голова
Федір Фесюн – менський міський голова

Всі меняни знають, хто у місті голова. Але про особисте життя і шлях становлення Федора Фесюна як мера знають не всі. “Менщина” вирішила особисто поспілкуватися з мером та познайомити своїх читачів з його долею.

Якщо у вдови димар димить – все добре

Народився Федір Іванович 1953 року в феськівській сім’ї колгоспника. Батько за часів війни був фронтовиком, розвідником; мати – вчитель молодших класів. Мав ще двох старших братів.
У школі Федір навчався добре, був відмінником. Спочатку ходив у місцеву сільську школу, потім у менську школу імені Леніна. У вільний від навчання час разом з братами майстрував різні технічні іграшки: по воді запускали вітрильник, в небо – ракету. Креслення брали з тогочасних технічних журналів для молоді.
– Пам’ятаю, як у піонерському дитинстві, – каже Федір Іванович, – мати зранку дивилася на пічні труби одиноких сусідок, яких після війни було багато, адже з війни не повернулася половина чоловіків нашого села. Якщо димить, значить все добре, а якщо диму не було, то чи захворіла, чи заслабла і нам потрібно було йти та відвідувати їх, допомагати по господарству.

Лідер з дитинства

У школі брав участь у піонерському активі, згодом – у комсомольському. Був ведучим на різних шкільних вечорах та заходах. Також був капітаном шкільної команди КВК.
Після школи вступив до Київської сільськогосподарської академії на факультет механізації.
– Студентські часи – найпрекрасніші, – згадує Федір Іванович, – приємно було усвідомлювати, що ти з юнака вже перетворюєшся на чоловіка. Таке відчуття, що для тебе нема нічого неможливого.

22 роки. 6 млн рублів. Три сотні працівників

– Після академії мене відправили працювати інженером по будівництву феськівського колгоспного “комплексу”, це був час становлення мене як зрілої і відповідальної особистості. Тільки з-за парти і тут така відповідальність – будівництво тоді коштувало 6 мільйонів рублів (для інформації: долар тоді коштував 60 копійок), працювало близько трьохсот людей від восьми організацій підрядчиків, роботу яких потрібно було координувати. У 22 роки вирішувати такі питання було нелегко. Головна проблема – психологічна, не зламатися, бо мав справу з досвідченими людьми, які мені в батьки годяться. Брак досвіду компенсував енергійним пошуком потрібної інформації та природнім потягом до техніки та будівництва.

Мена перетворилася з села на місто

– Паралельно з роботою був секретарем комсомольської організації у Феськівці – займалися спортом, організовували суботники, виходили на природу. У той час у людей була ідея, всі рухались у світле комуністичне майбутнє. Люди були впевнені, що після навчання обов’язково буде робота, яка дасть гідне життя. Був поступовий розвиток у всіх сферах – будувалися навіть вдови, проводилося світло, прокладалися асфальтові дороги. Мена у той час дуже розбудовувалась, перетворилася з села на місто.

Менська молодь будувала по всьому Союзу

– Три роки працював у Феськівці, а потім у 1978 році вибрали першим секретарем райкому комсомолу, через рік отримав однокімнатну квартиру від держави і переїхав жити в Мену. Відповідав за комсомол усього району. Брали участь у будівництві шахт Донбасу, БАМу, нафтових свердловин Тюмені. Протягом трьох років займали перші місця по області. У 29 років став першим заступником голови райвиконкому (райради). На цю відповідальну посаду таких молодих зазвичай не брали.

Життєве кредо – бути людиною

– По життю завжди керувався правилами людяності. Любити людей, робити щось корисне, діяти за принципом допомоги ближньому – були і є для мене головними життєвими орієнтирами. Проблемою сьогоднішнього суспільства бачу у великій різниці між багатими та незаможними. На мою думку, повинен бути рівномірний розподіл благ, щоб кожен відчував себе захищеним.

На “Газоні” їздив у Москву продавати картоплю

– Перехід від Радянського Союзу до незалежної України для багатьох був тяжким випробуванням, у людей не витримувала психіка, адже змінилася національна ідея.
Для себе я не ставив амбітних цілей, прапорами не махав, а просто адаптувався під нові життєві реалії. Почав їздити на “Газоні” у Москву торгувати картоплею, щоб прогодувати свою сім’ю. Потім працював директором менського сирзаводу, який був у підпорядкуванні “Чернігівмолпрому”, акції якого згодом продали, а разом з ними продали і “Сирник”, і мене, як директора.
Після “Сирника” створив приватне підприємство “Мена-ДОЗ”, яке працює дотепер. Своїм синам, а їх у мене двоє, кажу, що якщо не будуть добре вчитися, то будуть картоплю у Москву возити.

Про зміну партії

– Партія – це громада людей, яких згуртовує спільна думка. Я був комуністом, зараз – соціаліст, бо я за соціальну справедливість, таку як у Швеції, Данії, Франції. Багаті зобов’язані ділитися з незаможними, від цього залежить добробут всього суспільства в цілому. Але це моя особиста думка, і я її нікому не нав’язую.

Онуки діду дарують щастя

– Люблю природу, відпочиваю душею, відволікаюся від повсякденних справ. Раніше активно відпочивав, тепер більше люблю проводити час з онуками на вихідних. Онуки дарують найкращі відчуття, які я лише можу відчути. Вечором можу подивитися телевізор, але не фільми, бо сьогоднішній кінематограф мені не до душі, а лише передачі про природу, цікаві подорожі, новини.

Бути мером – як воно?

– Відчуваю себе відповідальним за благоустрій міста – проблеми з снігом, ями на дорогах, вивіз сміття, робота дитячих садків. Все повинно робитися вчасно і на належному рівні.
Для підвищення професійного рівня їздимо у Європу – вчимося економити та сучасно господарювати.

З кожного по квіточці – гарна репутація Мені

– Майбутнє Мени зв’язане з майбутнім країни. Головне, щоб не було розбрату – ми повинні розуміти, що живемо на одній землі, під одним небом.
Вважаю, що для того, щоб Мена була гарним містом, потрібно відноситися до спільного, як до свого, берегти його. Майбутнє у наших руках, і якщо кожен долучиться бодай по мінімуму, висадить квіти чи прибере у себе під двором, усім менянам жити від того стане трішки краще.


0 Comments