Вікторія Неруш: “Хотіла стати ким завгодно, тільки не вчителем”


У п’ятницю, 3 серпня, у приміщенні бібліотеки пройшла друга із серії зустрічей “Чай з…”, започаткована “Менщиною”. Наша гостя була Вікторія Валентинівна Неруш – керівниця апарату Менської райдержадміністрації, колишня директорка Менського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, співзасновниця громадського проекту “Менщина туристична”. На зустріч прийшло 8 чоловік, які у затишній атмосфері за чашкою чаю дізналися про її біографію, мрії та вподобання, а також про професійну діяльність.

Школу Вікторія Валентинівна закінчила зі срібною медаллю. “Хотіла стати ким завгодно, тільки не вчителем”, – зізнається Вікторія. З першого разу вступити до “вишу” не вийшло: “Я взяла високу планку. Хотіла вступити до Київського торгово-економічного, та не пройшла іспит, які були помилки – не пояснили. Не пройшла – і все”. Тому стала працювати піонервожатою у Блистівській школі. Там почала вивчати місцевий діалект: “Постав сапетку на рундук, бо пучки погидиш”, – перший вислів “місцевою мовою” почула Вікторія бід бабусі і запам’ятала на все життя. Знову намагалася вступити до ВУЗу у Тернопіль, але з певних обставин, вже біля самого “вишу”, вирішила, що там навчатись не буде. Того ж року вступила в Сосницький сільськогосподарський технікум бухгалтерського обліку. Після технікуму закінчувала Харківський аграрний університет ім. В.В. Докучаєва. Диплом отримувала вже одруженою і з двома дітьми.

Після університету Вікторія Неруш півроку працювала у Менській районній бібліотеці. З 1998 року почала працювати у Центрі соціальної служби для молоді, де пропрацювала 14 років. Оскільки дуже захоплювалася діяльністю Центру, вирішила, що це робота для неї: “У цьому році я вже буду святкувати 20 років на державній службі: починаючи від спеціаліста другої категорії до посади спеціаліста першої категорії, начальника відділу соціальної роботи до директора Центру”. Спочатку діяльність Центру була орієнтована на більш розважальні методи роботи (“Золотий Фенікс”, “Холмс-шоу”), а пізніше змінилася сфера діяльності – стала більш орієнтована на соціальну сферу: “Те, що мене вабило в цій роботі – втратилось. Як тільки мені запропонували, я змінила роботу на посаду керівника апарату Менської РДА”.

Вікторію Валентинівну завжди вабили громадські активісти: “Вони більш вільні, пишуть проект і цим живуть, роблять дійсно корисну діяльність”. Так і сама вирішила взяти участь у такому проекті разом з Інною Дудко – “Менщина туристична”: “За 2 роки ми об’їздили 22 маршрути, з яких 12 – на велосипедах” (детальніше про “Менщину туристичну” http://bit.ly/2vPMnJU).

Наша героїня захоплюється шиттям, подорожами, читанням, скрапбукінгом (вид рукодільного мистецтва, що полягає у виготовленні та оформленні фотоальбомів), а найбільша слабкість – збирання грибів, що перейшло до Вікторії від її бабусі.

Вікторія Валентинівна мріє придбати машину: “Щоб їздити по гриби та в подорожі, в куточки України, де я ще не була, їздити до дітей”.


0 Comments