Матеріал Менського районного краєзнавчого музею імені Покотила
Не прийняв більшовицького перевороту і онук О. Ф. Кістяківського Юрій. Після жорстоких визвольних змагань кидає зброю і вирушає до Берліна. Там вступає до університету. А далі дорога веде його до США, де і сходить його світова зірка.
За Радянської влади на родину Кістяківських було накинуто тінь забуття та замовчування. Навіть місце народження вченого в УРЕ, УРЕС та інших радянських довідкових джерелах зазначено з грубою помилкою, що довгий час заважало пошануванню його на малій батьківщині.
Досі немає належного пошанування цій могутній талантами українській родині. У 1919 році Українська Академія наук заснувала премію імені Олекеавдра Федоровича Кістяківського на відзначення наукових праць із звичаєвого права та діючого законодавства. Чому б її не відродити або запровадити іменну студентську стипендію? Немає у Києві й вулиці його імені. Хоч по вулиці Горького 14-б й стоїть старовинний будинок, у якому свого часу мешкала сім’я Олександра Федоровича Кістяківського, та на ньому немає меморіальної дошки. Є й могила О. Ф. Кістяківського з пам’ятником великому вченому на старих ділянках Байкового кладовища. А поряд могили двох його братів, дружини, дітей і внуків.
У селі Городищі на Чернігівщині догниває під дощами старовинна козацька церква, у якій свого часу 23 роки служив батько О. Ф. Кістяківського. Кілька років тому городищенці відшукали могили його батьків і встановили на них хрести. Тоді ж до 170-ти річчя з дня народження вченого стараннями товариства «Чернігівське земляцтво», Менської районної ради та деканату юридичного факультету Київського Національного університету імені Т. Г. Шевченка в стінах університету був організований науковий Круглий стіл, на якому виступило чимало вчених та аспірантів з ґрунтовними доповідями. Київська професура на чолі з деканом побувала і в Городищі, зустрілися з учнями місцевої школи.
На фото: Юрій Кістяківський
Джерело: http://bit.ly/2C6CYAW