Ірина Гетьман: “Найскладніше в житті – бути самим собою”


22 листопада відбулась чергова із серії зустрічей “Чай з…”, запроваджених “Менщиною”. Нашою гостею стала вчителька школи імені Шевченка Ірина Гетьман.

Правила життя від Ірини Гетьман:

“Кожен новий день я намагаюся починати з посмішки, настрою та молитви. Я люблю жити, я люблю повноту, люблю правду, в мене немає заздрості, хороше – не хороше: “Той хто помре з набитим гаманцем – душа у того буде горобцем”. Люди, які мене оточують – це джерело любові.

Можу не спати ночами, якщо мене хтось образить, але завдяки цьому я пишу. Найкраща емоційна розрядка для мене – це бачити дітей. Я маю все те, що необхідне мені для щастя. До кожної роботи, до будь-якої справи, треба підходити з великою любов’ю.

На мою думку, найскладніше в житті – бути самим собою”.

Ірина Федорівна народилася у день великого Тараса в Сумській області. Мати нашої гості важко пережила роки війни – була депортована до Німеччини, де працювала на заводах, а потім потрапила до концтабору. Повернувшись до рідного села (а з 40 депортованих повернулось тільки 4) мати Ірини Федорівни, сирота, сама ростила шестеро братів та сестер.

“Виховувалася я маминими братами і сестрами. Що дитинство, що юність – все пройшло шалено. Все в мене – спонтанно, якось повно, всього багато, і багато хочеться”.

Особливу увагу Ірина Федорівна приділяла своїй загальноосвітній Кошарівській школі: “Я не зациклювалася на предметах – мені подобалося все. В школі захоплювалася всім. З молодших класів почала шити костюми, організовувала дозвілля школярів, створила творчу групу з учнів, брала участь в обласних танцювальних конкурсах, в співочих, навіть у Республіканських змаганнях з катання на лижах”.

Хотіла стати стоматологом, але, щоб вступити до Львівського інституту вимагали півтора роки стажу санітаркою. Тому обрала інший навчальний заклад – Глухівський інститут шляхетних дівчат, де вивчала педагогіку. Паралельно з навчанням почала працювати в Конотопській районній бібліотеці. Пізніше пішла навчатися у Ніжинському училищі культури: “53 кілометри ходила пішки додому, бо квиток на автобус коштував дорого”. Потім переїхала до Мени, де працювала у районній бібліотеці, в культурі, а щоб пізніше працювати вчителем ще додатково навчалася у Ніжинському педагогічному інституті. Працювала у школі Леніна, потім у школі Шевченка, де працює і нині.

Наша гостя створила літературну студію, світлицю-музей та радіо при школі: “За мою роботу в школі, з моїх учнів – 34 філологи”.

Ірина Федорівна любить подорожувати. Нещодавно їздила до Європи на педагогічні семінари, отримала сертифікат, що дозволяє працювати з дітьми, які проявляють девіантну поведінку. Найбільше подобається система освіти Словенії: “У них однакова наповнюваність в класі. Учні сидять по одному. Ніхто не боїться висловити свою думку. Ніхто нікого не принижує. Мобільними в школі заборонено користуватися як учням, так і вчителям. Буфетів, магазинів, столових – немає. Всюди відеокамери – відчуваєш себе абсолютно безпечно. Всі класи оснащені технічними засобами. Урок літератури може проводитись в музей, там дуже багато екскурсій”. Також Ірина Федорівна підтримує ідею, що домашні завдання – не потрібні.

“Ірина Гетьман – творча людина, яка ніколи не сидить на місці” – розповідали учні, присутні на зустрічі. Тому і мрія нашої гості пов’язана з роботою: “Мрію купити хорошу камеру, щоб можна було знімати всі заходи”.


0 Comments