Дев’ятикласниця Менської школи Шевченка Ангеліна Шепель – багаторазова чемпіонка різноманітних змагань, її зараховують до олімпійської збірної України.
“Менщина” зустрілася з нею та розпитала про її життя та мрії.
Ангеліна Шепель: “Штовханням ядра я зовсім не захоплювалася, мене туди привела мама. Це було в 5 класі.
До цього я займалася панкратіоном, записалася туди сама. У мене знайомі займалися боротьбою, то і я вирішила спробувати. Але я зрозуміла, що це не моє.
Вже через 2 тижні, як я почала тренуватися у Надії Таратухіної, були змагання у Носівці. Там я зайняла 2 місце. Це була перша нагорода.
Сама значуща для мене перемога – чемпіонат України у 2021 році. Чемпіонати України залишаються для мене головними змаганнями. Брала участь у 3 чемпіонатах з одним 2 місцем і два – 1 місце. Загалом у мене 40 медалей і 3 кубки.
Зараз мені штовхання ядра подобається. Спочатку було не дуже: дівчинка – і штовхання ядра. Мене дуже підтримувала мама, змушувала займатися. Я кидала багато разів. Але завжди друзі, інші спортсмени заохочували продовжувати тренування. Більше, ніж на 2 тижні, мене не вистачало, знову поверталася. Зараз бажання кинути немає.
Тренуюся 5 разів на тиждень по 1,5-2 години. У Мені для мого виду спорту немає всіх тренажерів та обладнання, щоб повноцінно займатися. Взимку, наприклад, ми штовхаємо у залі, що не дуже зручно, адже поруч займаються інші спортсмени.
Тренування виснажують не лише фізично, а й емоційно. Також багато витрат іде на все. Після початку війни ціни на все дуже зросли. Спонсорів у мене немає. Якось приїздили до нас інші спортсмени, то подарували костюм. Якщо якісь змагання, то проїзд та проживання більшу частину оплачує тренер. Місцева влада інколи допомагає: якісь призи, гроші за змагання.
Найбільше витрат іде на взуття. Професійне я ще не купую, вважаю, що воно не потрібне. Але те, у якому я займаюсь та виступаю, досить дороге. Буває, що за 4-5 місяців змінюю 5 пар кросівок. Одна пара коштувала близько 1 тисячі грн, зараз дорожче. Носок взуття під час виставляння ноги дуже зчісується, тому і доводиться так часто міняти. Таке виходить через заняття на асфальті. Якби на стадіоні було спеціальне покриття, такого б не було. Взимку не так часто міняю.
На мене вийшли представники олімпійської збірної України. Вони збирали інформацію з кожних видів змагань і мене зарахували до олімпійської збірної. Буду навчатися у коледжі і виступати за олімпійську збірну України. Разом зі мною зарахували Андрія Лавського, з яким ми разом тренуємося.
У майбутньому бачу себе спортсменом професійного рівня, можливо, олімпійською чемпіонкою, але зараз таких далекоглядних планів немає. Якщо буде можливість поїхати за кордон по спорту, то поїду.
У вільний час люблю читати, малювати. Читаю манґи (японські комікси). У школі подобається біологія.
Вважаю, якщо дівчина дуже хоче займатися не дівчачим видом спорту, то не варто перешкоджати. Немає різниці, чим займатися, якщо є велике бажання.
Я не дуже хочу, щоб у повсякденному житті говорили про мої досягнення, перемоги. Обираю коло спілкування з людьми, які не будуть цікавитися моїм здобутками. Не люблю особливої уваги до себе”.