Одинадцятикласник Менської школи ім. Шевченка Андрій Василенко став переможцем обласного етапу Всеукраїнського дитячого літературного конкурсу “Творчі канікули”.
Його твір-есе “Життя-одноденка” серед 16 робіт був кращим і відправлений до Національної бібліотеки для дітей. Журі вразило філософське відношення підлітка до понять життя і смерті.
Есе Андрія
“Життя – одноденка
Воно і так буває. Живеш собі, а потім і помираєш. Підсковзнувся у ванній і вдарився, чи у людини астма, чи схопило серце. І ось тебе немає. В квартирі ще залишилося чисте, живе повітря, яким ти ще не надихався, і яким не надихаєшся вже, залишилися ще твої розкидані чи складені речі, на дзеркалі лишився твій мокрий слід, а на твоєму гребні волосся, яке ще живе. На столі чашка чогось гарячого, яка вже холоне, на телефоні у мережі тебе набирають, а ти не відповідаєш. Не можеш. І мертве тіло віддає чи кахлю, чи дерев`яній підлозі своє останнє тепло. І ти, коли був ще , думав про те, що ти сьогодні зробиш чи що будеш марнувати час , а це вже не має значення і не має марнування часу. Живіть доки живі. Любіть доки любити здатні. Поспішайте поки є куди. Життя не безкінечне. Життя – це день, мить, секунда в безкінечності, і нас вона чекати не буде.
Я люблю життя, але не знаю, чи дорожу їм так як треба. Бо, як мені здається, щоб по справжньому, без лицемірного бруду любити, треба мати мету, яку ми побачимо проживши трохи життя. Бо приходимо ми всі для чогось. Одні задля любові для іншого, інший – щоб винайти вакцину, третій – щоб твердити теорію, аксіому, а хтось – щоб піти, залишивши по собі слід в історії, чи в чиїхось серцях… ”
Джерело: Менська публічна бібліотека http://bit.ly/2oroLve