📜ПОЕЗІЯ МЕНЩИНИ. Агама
Дивлюсь на термометр – погоди прогноз мого серця,
Там більш не надіюсь угледіти проблиск весни.
Вони скажуть: «Життя – це театр, спокій знатимеш лиш за лаштунками»,
Бо ж під дулами строгих очей з місця більше не зможеш вже зрушити.
Наше щастя – за склом, раритет найстаріших музеїв,
Всі таблички кричать: неможливо торкнутись руками.
Тут годинника стрілки стрімкіші за всі каруселі,
Тож крокуймо стежками й стягнімо на гору той камінь.
Бетонні мурашники стали ще вищі, ніж небо,
Там плямою світла життя спалахнуло в вікні.
Підʼїзди стають лабіринтом, графіті на стінах померкло,
Збираюсь з думками і вводжу пароль непомітно.
Я в будинку талантів – сусід на найнижчому поверсі.
Повсякчас граю тишу, улюблений колір – прозорий.
І виліплюю крила з пірʼїн, що давно уже вкрилися пилом,
Та не бійтесь, птахи, я ніколи, як ви, не злечу.
Видно в місті щоночі, як хтось продірявлює небо,
Палає на тлі невгамовної тьми зорянѝй алфавіт.
Мій знак зодіаку – зарано погаслі сузірʼя,
Сховаю в кишеню й дістану, як в себе повірю.
Ми ж – румʼянець хмарин, ми – проєкції сонячних променів,
Стережемо світи, поки світло дрімає в тіні.
Й поливаємо зелень землі, і з нетлінним завзяттям напишемо
Всі життєві інструкції почерком щонайгарнішим.
Й голоси – в унісон, і наш розум вже більше не стиснутий
Від суспільства химер і страхів засмальцьованих плям.
У тунелях кінці смолоскипом вогненним засвітяться,
В безпорадності очі незрячі й кінцівки не знають ходи.
Ми подивимось в калейдоскоп, що відкриє незвідані виміри
У житті, де душа – лиш пробіл між безрадісних слів.
Вибиваємо біль в барабан: так набридло поводитись стримано,
Твоя місія – то, перш за все, не стидатися бути живим!
📩 Шановні читачі! Якщо у вас є вірші, якими ви хочете поділитися, можете надсилати їх:
– на адресу “Менщини” admin@mena.org.ua
– в особисті повідомлення на Facebook fb.com/menshchyna
– в особисті повідомлення на Instagram-сторінку “Менщини” instagram.com/menshchyna
– або скористатися нашою формою зворотного зв’язку t.me/mmedia_addnews_bot