Олександр Мисник: “Не хочу сперечатися щодо госпітального округу”


Андрій Гапон

Останнім часом все більше дискусій виникає про те, де ж буде центр Північного госпітального округу – у Мені чи Корюківці. Поборники Мени неодноразово казали, що головний “козир” Мени – вдале географічне положення. Корюківчани мають свої аргументи стосовно цього питання. За їх розрахунками, до Мени ближче добиратись лише із двох населених пунктів округу із п’яти.

Ми попросили прокоментувати цей аргумент голову Менської районної ради – Олександра Мисника. Проте Олександр Петрович відмовився від диспуту з цього питання. “Я не хочу вступати в перепалки з Корюківкою. Центр буде визначати госпітальна рада, все – крапка”, – такою була відповідь голови Менської райради.

Будівництво супермаркету у Мені ніхто не відміняв


Сергій Крицький

Жителі Мени занепокоїлися відсутністю робіт по будівництву супермаркету, який мав з’явитися на базі приміщення автостанції.

З цим питанням “Менщина” звернулась до голови районної ради Олександра Мисника. Отримали таку відповідь:

“Будівництво супермаркету у Мені ніхто не відміняв, зараз ведуться підготовчі роботи, а саме підготовка конструкцій для будівництва приміщення. Відповідальний за проведення будівельних робіт – Анатолій Паршин”.

Нова Пошта у Мені відкриє другу касу


Андрій Гапон

Нова Пошта у Мені відкрилася 21 листопада 2011 року. З початку роботи вона двічі змінювала своє місце розташування. Переїдуть у нове приміщення і цього року. Про це та інше ”Менщині” розповів керівник місцевого партнерського представництва Нової Пошти Сергій Остапенко:

– Які плани у розвитку відділення? Чи буде розширення?

“Протягом місяця збираємося відкрити ще одну касу. Відповідна людина вже проходить стажування. Також найближчим часом плануємо “переїхати” на нове місце, куди саме – скажу трохи пізніше. Приміщення буде значно більшим, ніж нинішнє, що дозволить покращити умови обслуговування населення. Загалом статистика свідчить, що кожен рік кількість операцій, які здійснює наше відділення зростає десь відсотків на 10.”

– Посилок більше приходить чи відправляється?

“Зараз у Мену значно більше саме приходять посилок, ніж відправляється. У відсотковому еквіваленті десь приблизно 75/25%. В основному, це приватні посилки, трохи менше – торгівля, але різниця невелика.”

– Чи займаєтеся доставкою преси, кореспонденції?

“Справа в тому, що адресна доставка у нас є, але щодо кореспонденції, преси такого немає. Якщо хтось комусь хоче переслати журнал, то без питань, а саме масової доставки кореспонденції нема навіть у планах.”

– При відкритті інтернет-магазину, що треба зробити, щоб доставляти товари Новою Поштою?

“В принципі нічого складного немає. Треба зареєструвати інтернет-магазин на сайті Нової Пошти у особистому кабінеті і просто відправляти посилки. Потім приносите нам накладну, яку ми проводимо по базі, розраховуєтеся і все. Якщо ж Ви хочете використовувати безготівкові розрахунки, тоді доведеться укласти договір на обслуговування і в кінці місяця просто виставляється рахунок на оплату послуг.”

– Яка зараз середня вартість доставки?

“Починаючи від тридцяти гривень і вище. Якщо це документ – може і трохи менше, а так 30, 40, 50…Взагалі ціна залежить від ваги та дальності відправлення посилки.”

– Останнім часом було чимало оголошень про працевлаштування на Нову Пошту. З чим це пов’язано?

“Справа в тому, що “Пост Фінанс”, компанія, яка надає фінансові послуги по переводу коштів, висуває свої вимоги до працівників. Тобто, людину спочатку треба навчити, потім вона здає спеціальні тести у Києві і тільки тоді можна приступити до роботи. У нас, наприклад, людина стажування проходила потім тести не здала і все…Доводиться шукати інших кандидатів.”

Смартком підключає Макошине. Киселівка – в найближчих планах


Андрій Гапон

19 травня у Макошиному інтернет-провайдер Смартком підключив свого першого абонента. Про це нам повідомили в офісі компанії.

Спочатку будуть підключати багатоквартирні будинки (двоповерхівки), а потім і приватні. Роботи зараз вистачає, бажаючих і в Мені чимало. Якщо все піде за планом, то до кінця літа Макошине повністю підключать.

Підключення Смарткому абоненту багатоквартирного будинку коштуватиме, як і у Мені, 100 гривень, приватного – поки не розраховано. У Мені, наприклад, таке підключення коштує 1700 гривень. Якою буде ціна у селищі(селі), наразі невідомо.

Взагалі, щоб підключити населений пункт, треба зібрати мінімум 50 заявок. Тож на осінь у планах підключити Киселівку. Там уже зібралося більше ста заявок.

Передача сигналу для кожного населеного пункту індивідуальна. У Макошиному, наприклад, за допомогою антени. Як буде у Киселівці, поки не кажуть – опрацьовують всі варіанти. Пізніше визначать оптимальний.

Менянин запропонував провести аукціон в підтримку тяжкохворого хлопця


Житель Мени Віктор Грищенко на своїй сторінці Фейсбук опублікував звернення до менян підтримати хворого хлопця Олександра Кривошеєнка. Він пропонує купити іграшки, а гроші переслати хлопцю на лікування.

Проект “Менський індустріальний парк” заморозили


“Менщина” поцікавилася у голови районної ради Олександра Мисника про долю проекту створення Менського індустріального парку. Отримали таку відповідь:

“Проект Індустріального парку заморожено на невизначений термін. Реалізація цього проекту знаходиться в компетенції новоствореної Менської територіальної громади. А районна рада в свою чергу готова надати допомогу в реалізації даного проекту”.

Нагадаємо, що будівництво індустріального парку в місті Мена було складовою виборчої програми кандидата на голову Менської ОТГ Олександра Мисника.

На пошті новий керівник – Яна Краснова

12 травня у Мені було призначено нового начальника центрального відділення поштового зв’язку. Ним стала менянка Краснова Яна Сергіївна, яка раніше працювала керівником відділу.

Колишній начальник центрального відділення поштового звязку Володимир Соломко звільнився із займаної посади.

Фото Яни Краснової з її сторінки у “Одноклассниках”

У Мені встановили другий спортивний майданчик

У суботу на міському пляжі було встановлено спортмайданчик.

Бюджету він обійшовся майже в 94 тисячі гривень.

Спортивне обладнання виготовив та передав підприємець В’ячеслав Барабаш (Чернігів).

Фото Андрія Гапона

Що б Ви запропонували змінити в проведенні Троїцького ярмарку?

Менський Троїцький ярмарок відбудеться 4 червня. “Менщина” поцікавилася у читачів, що б вони запропонували змінити в проведенні свята? Ось деякі з пропозицій:

Оксана Соломко: “Весь менський базар з китайським ширпотребом стоїть по центру торговоі площі, а народні умільці та виробники HAND MADE десь по кутках чи взагалі не присутні… Ось це треба міняти!!!”

Nick Okhonko: “Заборонити вживати алкоголь”

Vladimir Poltorak: “Необхідно відремонтувати покриття на площі, давно пора зробити розмітку. Особливо пішохідні переходи, осьову на основних дорогах”

Света Розлач (Ольховик): “Перенести святкування і весь ярмарок у парк Шевченка, було б набагато зручніше”

Уривки з “Книги пам’яті. Герої Менщини”. Спогади про Максима Головатого

Спогади про Максима Головатого (23.02.1992-18.02.2015), воїна, який загинув у ході неоголошеної війни на сході України.

Народився 23 лютого 1992 року у м. Мена Чернігівської області. У 2009 році закінчив Менську ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка.

Протягом 2009-2010 років навчався у Чернігівському професійнотехнічному ліцеї № 18 за спеціальністю «муляр-штукатур».

З квітня по вересень 2011 року проходив строкову військову службу у смт. Десна, в.ч. А1048 (навчальний центр). З вересня 2011 року по квітень 2012 року продовжував військову службу при військовій частині А 2320 у складі 36-ї окремої бригади берегової оборони (селище Перевальне Сімферопольського району, АР Крим). Працював на ТОВ «Мена ПАК».

Мобілізований до лав Збройних Сил України 28 квітня 2014 року. Молодший сержант 13-го окремого мотопіхотного батальйону (1-а окрема танкова бригада). Вважався зниклим безвісти з 18 лютого. Згодом був опізнаним серед загиблих. Максим загинув від снайперського вогню 18 лютого 2015 року під час відходу українських військ з міста Дебальцеве Донецької області. Тіло Героя привезли до рідного міста 29 квітня. Поховання відбулося 30 квітня у місті Мена Чернігівської області на центральному кладовищі. Указом Президента України від 21 березня 2016 року №103 Максима Головатого нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

У сімейних документах родини зберігається «Лист батькам» від командування військової частини А 2320 Криму, у якому зазначено: «Ваш син Максим чесно й сумлінно виконував свій військовий обов’язок. Із перших днів служби він глибоко усвідомив відповідальність за виконання обов’язків захисника Батьківщини, з великою наполегливістю оволодів нелегкою професією воїна. Риси характеру, які ви виховували в ньому – мужність, товариськість, взаємовиручка, постійно служили позитивним прикладом і стимулом у службі. Ми постійно відчували результат вашого батьківського наказу – гідно служити народу України. Ви можете пишатися своїм сином, який дорожить честю своєї сім’ї, ім’ям батьків. Велика подяка вам за виховання сина».
Зі спогадів першої вчительки Скирти Катерини Михайлівни:

“Доброзичливий, наполегливий зеленоокий хлопчак зростав у мирі й гармонії, оповитий любов’ю й теплом родинного вогнища. Дисциплінований і відповідальний з дитинства. Дитина з відкритим серцем. Любив рухливі ігри. Залюбки грався з однокласниками в піжмурки, охоче долучався до «козаків-розбійників». До цього часу не можу повірити, що його «забрала» війна”.

Зі спогадів класного керівника Петрик Галини Іванівни:

“Під час першої відпустки Максим прийшов до школи. Пам’ятаю, неначе вчора це було: високий худорлявий хлопчина, зайшовши до класу, привітався з нами – і ми потонули в його посмішці. «Ну, то як там?» – перше запитання, що зірвалося з чиїхось вуст. І очікувана відповідь від хлопця, який не звик жалітися: «Нормально… Так, нормально», – і знову засяяла посмішка. А далі невимушене спілкування. Як зі своїм, з рідним. Максим весь час жартував та спонукав учнів до навчання. Хлопцеві вдалося зачепити той найпотаємніший куточок дитячих сердець, торкнутися самої душі. Учні дивилися на, здається, простого хлопця, в очах якого за посмішкою ховався весь біль пережитого. Він уже знав ціну життя. Він хотів жити! Ми говорили про майбутнє. Нам не хотілося згадувати минуле… «Обіцяй, що повернешся живим! Чуєш? Обіцяй!» Молоді вуста вкотре розтанули в посмішці: «Усе буде добре!»

Максиму Головатому, загиблому в АТО

В тім краю, де палав навіть синій туман,
Де сніги багряніли від крові,
Я в степу помирав від отриманих ран,
Та ще бачив вогні пурпурові.
Підіймалась зоря наді мною вгорі,
І за обрій душа відлітала.
Йшла бригада вперед по шляху, що горів,
А мене санітарам лишала.
У блакиті без меж зупинився на мить,
Я почув журавлине вітання,
Я не знав, що гроза мелодійно гримить
І буває без болю прощання.
Я залишив свій край і цвітіння земне,
Де радів росяному світанню,
Вдячний вам, що з любов’ю зустріли мене
Й провели у дорогу останню.
Я рідню шанував й дуже щиро любив,
Тож розлука хай серце не крає.
Ми зустрінемось тут, в потойбіччі доби,
В потойбіччі, що названо раєм…
Ніна Трало

Автори роботи: пошукова група у складі випускників Менської ЗОШ І-ІІІ ст. ім. Т.Г. Шевченка: Заборовська Ольга, Щербата Аліна. Керівник пошукової групи – Петрик Галина Іванівна, учитель української мови та літератури.

Джерело http://menarada.gov.ua/wp-content/uploads/2017/03/Knyha_pamyati.pdf

МЕНЩИНА ЛІТЕРАТУРНА: Чужий маршрут

Чужий маршрут

О, скільки сліз зупинки бачать…
І кожен третій на них плаче.
Хто біль зливає в тишині,
Хто відчай ллє на однині.

На них приходять і зникають,
Сидять в обіймах, і шукають
Маршрут потрібний для себе,
Куди їх шлях ще приведе.

Зупинки чисті і брудні.
Вони свої, як і чужі.
Зимой холодні, літом – дощ.
А ось тролейбус. – Ты идёш?

Я йду. Постій. Куди іду?
Не мій маршрут, це наяву.
– Давай быстрее! Нам туда!
Куди – не знаю, та дарма.

Хоча постій! Зупинки всі
Якісь не рідні, не мої.
О дурень, дурень. Не туди.
Куди заїхав? Все, іди!

Тролейбус їде вдалині,
А я біжу у тишині.
Тікаю геть на свій маршрут.
Я був там гість. Тепер я тут.

С. Менський

Підготувала Яра Шорохова

#ЛітературнаХвилинка #Менщина

Сьогодні, 19 травня 2017 року, на стадіоні „Колос“ ,відбулися районні змагання з авіамодельного спорту присвячені Дню Європи

У змаганнях взяли участь команди м.Мена, смт. Макошине, смт.Березне, с.Киселівка., с.Покровське всього 46 юних авіамоделістів. Змагалися на точність приземлення бумерангу, з запуску вільно літаючого планера з імпульсним стартом та з запуску вільно літаючого планера (метальна модель).

Результати змагань:

Запуск вільно літаючого планера з імпульсним стартом
Прокопенко Владислав (Мена) посів І місце
Анікійчук Миколай(Мена) посів ІІ місце
Ярина Роман (Макошине) посів ІІІ місце

Запуск вільно літаючого планера метальна модель

Прокопенко Владислав (Мена) посів І місце
Бобир Максим (Мена) посів ІІ місце
Філін Віталій (Мена) посів ІІІ місце

Запуск бумерангу
Люшньов Олександр (Киселівка) посів І місце
Овчаренко Петро (Березне) посів ІІ місце
Шумний Віктор (Березне) посів ІІІ місце

За результатами змагань перше місце у командному заліку вибороли меняни (керівник гуртка, головний куратор змагань Забуга Олександр Олександрович), друге посіли спортсмени з Киселівки (керівник гуртка Чуйко Володимир Олександрович), а третє з Березного (керівник гуртка Шевченко Віктор Вікторович).

Інформація Володимира Чорного

Чиї вони – поштові скриньки?

Андрій Гапон

Нещодавно “Менщина” публікувала повідомлення від читачки про занедбанену поштову скриньку по вул. Виноградна у Мені. Про те хто ж саме повинен слідкувати за станом цих скриньок у місті, ми дізнавалися у центральному відділенні поштового зв’язку.

Обслуговуванням поштових скриньок повинні займатись працівники пошти . Однак коштів на ці роботи ніхто не виділяє. Роблять тільки те, що не потребує матеріальних затрат.

Раніше ці поштові скриньки списувалися та демонтувалися, однак деякі залишилися. В основному люди самі собі поробили індивідуальні скриньки, ними зараз і користуються.

Сьогодні працівники пошти більш-менш вигнули вищезгадану “перекошену” скриньку по вулиці Виноградній. “А якщо, наприклад, поміняти замок чи ще щось, то у тарифах давно прописано, що ці роботи проводяться за рахунок абонентів.” – повідомили нам у у центральному відділенні поштового зв’язку.

Громадські туалети у Мені. Чи є, чи будуть?

Андрій Гапон

Нещодавно наші читачі цікавились ситуацією з громадськими туалетами у місті. Щоб прояснити ситуцію ми вирішили звернутися до Менського міського голови Геннадія Примакова:

– Чи є у Мені громадські туалети?
Є. Вони стоять в основному у дворах двоповерхових будинків де немає водовідведення та й не тільки, наприклад, у подвір’ї готелю “Десна”, на стадіоні. Також, у центрі міста, є безліч туалетів у громадських закладах: на пошті, в телекомі, адміністрації, на ринку, в будинку культури, в магазині “Смак”.
– Хто їх обслуговує?

Ми їх повинні обслуговувати. Однак ми ж по дворам не ходим, туди не заглядаєм. Люди самі дзвонять і кажуть, що яма там забилась чи ще що-небудь треба відремонтувати. Але в основному самі мовчки роблять, бо вони ж їх і використовують. Великої кількості заявок за весь час ніби не було.

– Чи є у планах будівництво громадських туалетів?

Є проект побудови громадського туалету у сквері поблизу Приватбанку. Але особисто я проти його будівництва саме там. На тому місці “кладовище”, де раніше хоронили священників. І будувати там туалет “в корні” не правильно.

– Чи є якісь альтернативи, якщо туалет не збудують?

Місто поки що має два біотуалети, які в основному встановлюємо під час масових заходів. Якщо питання громадського туалету дійсно стане глобальним і буде маса звернень від людей, тоді будемо вивозити біотуалети і ставити їх у визначених місцях. Поки що такої потреби немає

Мультиплікаційний ефект Корюківської громади

Інформація з інтернет-ресурсу OTG.cn.ua http://otg.cn.ua/?p=2672

Корюківська громада вийшла на прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом на початку 2017 року. Зараз загальний бюджет громади сягає 50 мільйонів гривень, з них 30 мільйонів – податки на доходи фізичних осіб, решта — інші місцеві податки. Головний наповнювач бюджету — фабрика «Слов’янські шпалери», другу сходинку займає бюджетна сфера, потім уже йдуть лісгоспи та дрібний бізнес.

Нагадаємо, що після об’єднання до бюджетів громад (крім доходів, що отримували бюджети до об’єднання) зараховується 60% податку на доходи фізичних осіб. Натомість тепер громадам доводиться самостійно розв’язувати проблеми з фінансуванням бюджетної сфери (медицина, освіта, культура, соціальне забезпечення).

Процес наповнення бюджету Корюківської громади має свої цікавинки. Керівництво громади вирішило користуватися мультиплікаційним ефектом. Мультиплікаційний ефект – збільшення первинного ефекту завдяки багаторазовому використанню відповідних заходів не лише на даному, а й на інших підприємствах.

До всіх проектів намагаються залучати саме місцеві підприємства.

— Навіть якщо в них немає кадрів, то ми їм платимо і вони одразу знаходять працівників. Чому? Бо, перераховуючи кошти місцевому платнику податків, 5% від суми повертається назад у бюджет. По суті, ми маємо дисконтну картку, — пояснює голова Корюківської громади Ратан Ахмедов.

Зростання мінімальної заробітної плати суттєво не вплинуло на місцевий бюджет. Якщо в сусідніх районах через це вдвічі зросли обсяги податків на доходи фізичних осіб, то в Корюківській громаді «Ефект 3200» не спрацював.

Річ у тім, що зарплати в Корюківці були й так порівняно на високому рівні: на підприємстві «Слов’янські шпалери» середня зарплата складає 10,5 тисяч гривень, а лісгоспи пропонують своїм працівника орієнтовно 8 тисяч гривень.

— Тим не менш деяке зростання бюджету громади є. Ми порадилися з депутатським корпусом і вирішили, що спрямуємо їх на недофінансовану медичну сферу. Знову ж таки, виплативши зарплати бюджетникам, ми отримаємо мультиплікаційний ефект: з кожного мільйону гривень ми назад повернеться 100 тисяч гривень податку на доходи фізичних осіб, — пояснює Ратан Ахмедов.

Фото http://www.doroga.ua/Pages/InhabitedLocality.aspx?InhabitedLocalityID=3095

Декларація першого заступника голови Менської райдержадміністрації Сергія Мурованого

21 березня 2017 року перший заступник голови Менської районної державної адміністрації Сергій Мурований подав щорічну електронну декларацію про доходи за 2016 рік. Згідно цього документу у власності Сергія Григоровича та членів його сім’ї (дружина і два сина) перебуває:

– квартира загальною площею 65 м2 (м. Мена) – власність Перепіялко Нелі Федорівни;
– земельна ділянка площею 1000 м2 (с. Гориця, Менський р-н) – власність декларанта;
– земельна ділянка площею 2500 м2 (с. Луки, Менський р-н) – власність декларанта;
– автомобіль легковий Renault Megan (2009 року випуску) – власність дружини Людмили Іванівни;

Цінні папери та нематеріальні активи у декларанта відсутні.

За основним місцем роботи у 2016 році Сергій Мурований одержав заробітну плату в розмірі 12 тисяч 365 гривень. Отримана пенсія за цей період – 40 тисяч 884 грн, одноразова виплата до дня Перемоги – 920 грн., виплата для виконання депутатських повноважень – 942 грн.

Сукупний дохід членів сім’ї декларанта у 2016 році склав 36 220 гривень, із них: заробітна плата дружини – 32 365 грн, сина – 3 855 грн.

Є у декларанта і фінансові зобов’язання за договорами страхування на суму 242 грн.

Детальніше декларацію можна подивитися тут: https://declarations.com.ua/declaration/nacp_46a8fd06-98b3-4b58-8529-31998afac8bb

На встановлення у Мені пам’ятного меморіалу загиблим воїнам необхідно близько двухсот тисяч гривень


Не так давно з клопотанням про встановлення пам’ятного знаку воїнам-учасникам антитерористичної операції на сході України до місцевих органів виконавчої влади звернулися ветерани АТО та батьки загиблих. Про те, як просувається процес з встановленням даного меморіалу ми спитали у Менського міського голови Геннадія Примакова:

“Нещодавно ми знайшли непоганий зразок пам’ятника у Вінниці. Хочемо встановити щось схоже, але з трохи іншими архітектурними рішеннями, щоб це був наш пам’ятник, а не плагіат. Наразі ведуться переговори з архітекторами. Орієнтовна вартість проекту 200 тисяч гривень.

Кошти на реалізацію задуманого будемо просити у всіх, щоб кожен хто зможе вніс свої “дві копійки”, решту – закладемо у бюджет.

З місцем встановлення ніби визначилися – між поштою та Приватбанком. Саме там хочуть бачити пам’ятний меморіал батьки загиблих воїнів.

Коли саме почнуться роботи, точно сказати не можу. Зараз триває процес підготовки. До того ж доволі багато “бумажної” тяганини. Якщо все піде так, як я планую, то скоріш за все до кінця цього року ми зможемо його відкрити. Прив’язуватись до конкретних дат не буду, вийде раніше – відкриємо раніше. Як то кажуть “треба поспішати не кваплячись”.

Від редакції: трохи раніше “Менщина” проводила опитування на тему: “Як ви вважаєте де потрібно встановити пам’ятний знак учасникам АТО?”. Тоді переважна більшість учасників опитування (70%) проголосувала за встановлення меморіалу на місці пам’ятника Леніну.

Фото Інни Скляр: пам’ятний меморіал у Вінниці

18 травня – День вишиванки


Менська міська рада запрошує 18 травня всіх долучитися до флешмобу та вдягти вишиванку. Також, мерія проводить конкурс на краще фото у вишиванці, призери якого отримають подарунки від міського голови. Надіслати фото можно на адресу: miskradamena@gmail.com.

Із Вікіпедії:

“Всесвітній день вишива́нки — міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. Дата проведення — щороку в третій четвер травня (будній день). Свято є самобутнім і самодостатнім, не прив’язане до жодного державного чи релігійного. У цей день кожен охочий може долучитись до свята, одягнувши вишиванку на роботу, до університету, школи чи садочка.

Ідею акції «Всесвітній день вишиванки» у 2006 році запропонувала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк. А поштовхом до реалізації ідеї та святкування стала вишиванка Ігоря Житарюка, яку він регулярно одягав на пари, як і чимало інших студентів.

Леся запропонувала одногрупникам та студентам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки. Спочатку вишиванки одягнули кілька десятків студентів та кілька викладачів факультету. Та вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України.”